Джон Маккей
Оригінальне ім'я: John McKay
Професія:
- writer
- director
Дата народження: 15.01.1965
Місце народження: Шотландія, Велика Британія
Біографія: Джон Маккей (народився 1965 року) — шотландський кінорежисер і режисер телебачення. Спочатку він працював драматургом, а потім розпочав кар'єру у кіно, режисуючи короткометражні фільми "Doom and Gloom" (1996) та "Wet and Dry" (1997).
Короткометражні фільми Маккея принесли йому помітне раннє визнання: "Wet and Dry" було номіновано в категорії "Краща коротка художня стрічка" на Міжнародному кінофестивалі "Молодість" у Києві у 1997 році, "Doom and Gloom" отримав "Особливу відзнаку" в категорії "Нагорода молоді для молоді" на Міжнародному кінофестивалі в Локарно 1998 року, а також приз "Кращий європейський короткометражний фільм" на Міжнародному кінофестивалі в Брюсселі 1999 року.
Після роботи над телевізійним серіалом "Psychos" для Kudos і Channel 4 у 1999 році, він поставив свій перший повнометражний художній фільм "Crush" за участю Енді Макдауелл, Імельди Стонтон, Анни Ченслор і Кенні Дауті, для якого також написав сценарій. Фільм, випущений 2001 року, спочатку планувався під назвою "The Sad Fuckers Club", але назву змінили через заперечення продюсерів і дистриб'юторів та дискомфорт тестової аудиторії. "Crush" отримав переважно негативні відгуки критиків, а другий повнометражний фільм, який Маккей написав і планував зняти — "Knickers", події якого відбувалися під час Другої світової війни, так і не розпочали виробництво.
Після "Crush" Маккей повернувся до телебачення, у 2003 році поставив епізоди "The Miller's Tale" та "The Sea Captain's Tale" для оновленої версії "Кентерберійських оповідань" Джеффрі Чосера для BBC One, де події історій були перенесені у сучасний контекст. "The Miller's Tale", який відкривав серію, став особливим успіхом — його переглянули 7,6 мільйона глядачів, а критика була різною, але загалом позитивною. У 2004 році Маккей повернувся в кіно зі своїм другим повнометражним фільмом, режисируючи адаптацію роману П. Ґ. Вудхауса "Piccadilly Jim" за сценарієм джулійного Феллоуза, лауреата премії Оскар.
Він продовжував працювати на телебаченні, у 2006 році був режисером третього та четвертого епізодів серіалу про подорожі в часі і поліцейську драму "Life on Mars". "Life on Mars" отримав особливу критику і популярність. Критикка The Guardian Ненсі Бенкс-Сміт охарактеризувала другий епізод Маккея, четвертий серіал, як "вдалий варіант типової формули суворого колишнього поліцейського". Того ж року він поставив перші два епізоди нового серіалу Robin Hood на тому ж каналі.
У 2007 році Маккей поставив "Reichenbach Falls", 75-хвилинну односерійну драму для цифрового телеканалу BBC Four, адаптовану Джеймсом Мейвором з короткої історії Іена Ранкіна. Ще одну односерійну драму для BBC Four, "We'll Take Manhattan", про стосунки моделі Джин Шримптон і фотографа Девіда Бейлі, було показано у січні 2012 року. Маккей був і сценаристом, і режисером цієї драми. Його третій повнометражний фільм, "Not Another Happy Ending", за сценарієм Девіда Соломонса, вийшов у 2013 році.
Короткометражні фільми Маккея принесли йому помітне раннє визнання: "Wet and Dry" було номіновано в категорії "Краща коротка художня стрічка" на Міжнародному кінофестивалі "Молодість" у Києві у 1997 році, "Doom and Gloom" отримав "Особливу відзнаку" в категорії "Нагорода молоді для молоді" на Міжнародному кінофестивалі в Локарно 1998 року, а також приз "Кращий європейський короткометражний фільм" на Міжнародному кінофестивалі в Брюсселі 1999 року.
Після роботи над телевізійним серіалом "Psychos" для Kudos і Channel 4 у 1999 році, він поставив свій перший повнометражний художній фільм "Crush" за участю Енді Макдауелл, Імельди Стонтон, Анни Ченслор і Кенні Дауті, для якого також написав сценарій. Фільм, випущений 2001 року, спочатку планувався під назвою "The Sad Fuckers Club", але назву змінили через заперечення продюсерів і дистриб'юторів та дискомфорт тестової аудиторії. "Crush" отримав переважно негативні відгуки критиків, а другий повнометражний фільм, який Маккей написав і планував зняти — "Knickers", події якого відбувалися під час Другої світової війни, так і не розпочали виробництво.
Після "Crush" Маккей повернувся до телебачення, у 2003 році поставив епізоди "The Miller's Tale" та "The Sea Captain's Tale" для оновленої версії "Кентерберійських оповідань" Джеффрі Чосера для BBC One, де події історій були перенесені у сучасний контекст. "The Miller's Tale", який відкривав серію, став особливим успіхом — його переглянули 7,6 мільйона глядачів, а критика була різною, але загалом позитивною. У 2004 році Маккей повернувся в кіно зі своїм другим повнометражним фільмом, режисируючи адаптацію роману П. Ґ. Вудхауса "Piccadilly Jim" за сценарієм джулійного Феллоуза, лауреата премії Оскар.
Він продовжував працювати на телебаченні, у 2006 році був режисером третього та четвертого епізодів серіалу про подорожі в часі і поліцейську драму "Life on Mars". "Life on Mars" отримав особливу критику і популярність. Критикка The Guardian Ненсі Бенкс-Сміт охарактеризувала другий епізод Маккея, четвертий серіал, як "вдалий варіант типової формули суворого колишнього поліцейського". Того ж року він поставив перші два епізоди нового серіалу Robin Hood на тому ж каналі.
У 2007 році Маккей поставив "Reichenbach Falls", 75-хвилинну односерійну драму для цифрового телеканалу BBC Four, адаптовану Джеймсом Мейвором з короткої історії Іена Ранкіна. Ще одну односерійну драму для BBC Four, "We'll Take Manhattan", про стосунки моделі Джин Шримптон і фотографа Девіда Бейлі, було показано у січні 2012 року. Маккей був і сценаристом, і режисером цієї драми. Його третій повнометражний фільм, "Not Another Happy Ending", за сценарієм Девіда Соломонса, вийшов у 2013 році.