Ало Кюрве
Оригінальне ім'я: Alo Kõrve
Професія:
- actor
Дата народження: 02.12.1978
Місце народження: Йиґева, Йиґевський район, Естонська РСР, СРСР [нині Йиґевський повіт, Естонія]
Біографія: Ало Кюрве (народився 2 грудня 1978 року) — естонський театральний, кінематографічний та телевізійний актор.
Ало Кюрве народився у Йигеві, Йигевський повіт, у родині Аре Кюрве та його дружини (у дівоцтві Сімсон). Він наймолодший з двох дітей; його старша сестра Аве Кюрве-Нооркюів народилася 1975 року. Після закінчення середньої школи Кюрве спочатку планував вивчати право, проте згодом вступив до відділення драматичного мистецтва Вищої театральної школи ЕМА (нині Естонська музична і театральна академія) у Талліні, яку закінчив 2002 року. Серед ролей у дипломних постановках були: Браян у п'єсі Марка Твена "Принц і жебрак" (2000), Басіліо Кіт у п'єсі Олексія Миколайовича Толстого "Буратіно" (2000), лікар Вайк та адвокат Курґ у п'єсі Едуарда Вільде "Унікальне диво" (2001) та Тімо у творі Олексіса Ківі "Сім братів" (2001).
Перша значуща кінороль Ало Кюрве — Кяспер у режисерському фільмі Ельмо Нюганена 2002 року "Імена на мармурових дошках". Фільм є історичною воєнною драмою і поставлений за однойменним романом Альберта Ківікаса 1936 року, який описує життя кількох естонських студентів під час Визвольної війни Естонії 1918–1920 років. У фільмі також знімалась майбутня дружина Кюрве, актриса Хеле Куре. "Імена на мармурових дошках" були найбюджетнішим естонським повнометражним фільмом і найуспішнішим за касовими зборами в Естонії. Після цього Кюрве знімався у низці короткометражних фільмів, зокрема у 2007 році в режисерській роботі Ану Аун "Індегоїва кімната" разом з актрисою Міртель Погла, а також в 2014 році у фільмі "Вияв співчуття" режисера Маргуса Паю, поруч із акторами Тітом Ліллеоргом і Пяру Оя.
У 2009 році Ало Кюрве був одним із оповідачів у документальному фільмі режисера Яака Кілмі "Диско і атомна війна", який легко та дотепно описує, як західна поп-культура 1970-80-х років проникала до Естонської Радянської Соціалістичної Республіки через фінські телевізійні трансляції, що доходили до півночі Естонії, а також спроби радянського режиму це зупинити. Того ж року він зіграв роль Ребане (лисиця) у музичній комедії "Буратіно" режисера Расмуса Мерівоо. У 2016 році він з'явився в драмі "Сімейні брехні" режисерів Валентина Кюіка і Манфреда Вайноківі в ролі Гейкі.
У 2020 році він зіграв разом із дружиною роль Паула Паріка у шпигунській драмі про Другу світову війну "О2" режисера Маргуса Паю. У 2021 році Кюрве зіграв Антона в комедійно-драматичному фільмі "Нічні діти" режисера Прійта Пясукє. У 2022 році він з'явився в ролі Вентцеля Дорна у історичному трилері з елементами таємниці "Мельхіор аптекар" режисера Ельмо Нюганена, знятого для кіностудії Taska Film, за мотивами однойменної серії романів Індрека Харгли.
Ало Кюрве одружився з актрисою та співачкою Хеле Куре в червні 2009 року. У них двоє дочок: Роосі, народжена 2009 року, і Кірсі, народжена 2012 року. Родина проживає у селі Юкснурме, Хар'юський повіт, поблизу Таллінна.
Ало Кюрве народився у Йигеві, Йигевський повіт, у родині Аре Кюрве та його дружини (у дівоцтві Сімсон). Він наймолодший з двох дітей; його старша сестра Аве Кюрве-Нооркюів народилася 1975 року. Після закінчення середньої школи Кюрве спочатку планував вивчати право, проте згодом вступив до відділення драматичного мистецтва Вищої театральної школи ЕМА (нині Естонська музична і театральна академія) у Талліні, яку закінчив 2002 року. Серед ролей у дипломних постановках були: Браян у п'єсі Марка Твена "Принц і жебрак" (2000), Басіліо Кіт у п'єсі Олексія Миколайовича Толстого "Буратіно" (2000), лікар Вайк та адвокат Курґ у п'єсі Едуарда Вільде "Унікальне диво" (2001) та Тімо у творі Олексіса Ківі "Сім братів" (2001).
Перша значуща кінороль Ало Кюрве — Кяспер у режисерському фільмі Ельмо Нюганена 2002 року "Імена на мармурових дошках". Фільм є історичною воєнною драмою і поставлений за однойменним романом Альберта Ківікаса 1936 року, який описує життя кількох естонських студентів під час Визвольної війни Естонії 1918–1920 років. У фільмі також знімалась майбутня дружина Кюрве, актриса Хеле Куре. "Імена на мармурових дошках" були найбюджетнішим естонським повнометражним фільмом і найуспішнішим за касовими зборами в Естонії. Після цього Кюрве знімався у низці короткометражних фільмів, зокрема у 2007 році в режисерській роботі Ану Аун "Індегоїва кімната" разом з актрисою Міртель Погла, а також в 2014 році у фільмі "Вияв співчуття" режисера Маргуса Паю, поруч із акторами Тітом Ліллеоргом і Пяру Оя.
У 2009 році Ало Кюрве був одним із оповідачів у документальному фільмі режисера Яака Кілмі "Диско і атомна війна", який легко та дотепно описує, як західна поп-культура 1970-80-х років проникала до Естонської Радянської Соціалістичної Республіки через фінські телевізійні трансляції, що доходили до півночі Естонії, а також спроби радянського режиму це зупинити. Того ж року він зіграв роль Ребане (лисиця) у музичній комедії "Буратіно" режисера Расмуса Мерівоо. У 2016 році він з'явився в драмі "Сімейні брехні" режисерів Валентина Кюіка і Манфреда Вайноківі в ролі Гейкі.
У 2020 році він зіграв разом із дружиною роль Паула Паріка у шпигунській драмі про Другу світову війну "О2" режисера Маргуса Паю. У 2021 році Кюрве зіграв Антона в комедійно-драматичному фільмі "Нічні діти" режисера Прійта Пясукє. У 2022 році він з'явився в ролі Вентцеля Дорна у історичному трилері з елементами таємниці "Мельхіор аптекар" режисера Ельмо Нюганена, знятого для кіностудії Taska Film, за мотивами однойменної серії романів Індрека Харгли.
Ало Кюрве одружився з актрисою та співачкою Хеле Куре в червні 2009 року. У них двоє дочок: Роосі, народжена 2009 року, і Кірсі, народжена 2012 року. Родина проживає у селі Юкснурме, Хар'юський повіт, поблизу Таллінна.