Тодд Гейнс

Біографія: Тодд Хейнс (/heɪnz/; народився 2 січня 1961 року в Лос-Анджелесі) — американський кінорежисер. Його фільми охоплюють чотири десятиліття і досліджують теми особистостей відомих музикантів, дисфункціональних і дистопічних суспільств, а також розмитих гендерних ролей.

Хейнс вперше привернув увагу публіки своїм суперечливим короткометражним фільмом «Суперзірка: історія Карен Карпентер» (1987), який описує життя та смерть співачки Карен Карпентер, використовуючи ляльок Барбі як акторів. «Суперзірка» стала культовим класичним твором. Його повнометражний режисерський дебют, «Отрута» (1991), провокаційне дослідження сприйняття та підривів гей-культури епохи СНІДу, утвердив його як фігуру нової трансгресивної кінематографії. «Отрута» отримала Гран-прі журі на кінофестивалі Sundance і вважається знаковим твором Нового гей-кіно.

Подальшу популярність Хейнс здобув завдяки другому повнометражному фільму «Безпека» (1995), символічному портрету домогосподарки, у якої розвинулося множинне хімічне чутливість. «Безпека» була пізніше визнана найкращим фільмом 1990-х за опитуванням кіномагазину The Village Voice. Наступний фільм Хейнса, «Вельветовий золотий рудий» (1998), став даниною епосі глем-року 1970-х. Фільм отримав Спеціальну нагороду журі за найкращий художній внесок на Каннському кінофестивалі 1998 року.

Хейнс здобув визнання і певний ступінь комерційного успіху з фільмом «Далеко від раю» (2002), який приніс йому першу номінацію на Премію Академії за найкращий оригінальний сценарій. Він продовжив знімати високо оцінені критиками фільми, такі як «Я не там» (2007), «Керол» (2015), «Чудотвірний» (2017) та «Темні води» (2019). Він зрежисував свій перший повнометражний документальний фільм «The Velvet Underground» (2021). Хейнс також режисував і співавторував мінісеріал HBO «Мілдред Пірс» (2011), за який був номінований на три премії Primetime Emmy.