Колюш
Оригінальне ім'я: Coluche
Професія:
- actor
- writer
- composer
- comedian
- director
- presenter
Дата народження: 28.10.1944
Місце народження: Париж, Франція
Біографія: Мішель Жеральд Жозеф Колюччі (28 жовтня 1944 – 19 червня 1986), більш відомий під сценічним ім'ям Колюш, був французьким стендап-коміком, кіноактором, активістом і філантропом. Він взяв сценічне ім'я Колюш у віці 26 років, на початку своєї кар'єри в розважальній сфері. Він став відомим своєю зневажливою позицією щодо політики та влади, що він відображав у більшості своїх номерів.
Колюш був одним із перших великих коміків, які регулярно використовували нецензурну лексику як джерело гумору на французькому телебаченні. Ставши комерційно успішною зіркою комедійних фільмів, він також довів себе як здатний драматичний актор, отримавши премію Сезар за найкращу чоловічу роль за виконання в фільмі «Прощавай, ботане» (1983).
У 1985 році Колюш заснував благодійну організацію «Les Restaurants du Cœur», яка й досі надає безкоштовні харчі та інші товари нужденним.
Ранні роки
Колюччі народився 28 жовтня 1944 року в лікарні 14-го округу Парижа. Його мати, Сімон Буйє (позивалась «Монетт»), працювала флористкою на бульварі Монпарнас. Його батько, Оноріо Колюччі, італійський іммігрант із Касальвієрі в Лаціо, був маляром і декоратором. Батько помер у 1947 році у віці 31 року від поліомієліту; після цього його дружина тяжко боролася, щоб виховати малого Мішеля та його сестру (Даніель, на 18 місяців старша за Мішеля) на скромний заробіток.
Колюш не проявляв особливих успіхів у школі і залишив навчання після завершення початкової освіти (червень 1958). Він пробував різні тимчасові роботи і неодноразово конфліктував із владою. У цей час його мати купила йому гітару, на якій він навчився грати самотужки. У 1964 році він служив у 60-му піхотному полку Лон-ле-Соньє, проте був ув'язнений за непокору. Після повернення до цивільного життя він працював у флористичній крамниці матері на вулиці д’Алігр, а згодом у більшій магазині поблизу вокзалу Гар де Ліон, яку відкрила його мати. Він знайшов цю роботу нудною і раптово звільнився, що призвело до тривалої сварки з матір'ю.
Наприкінці 1960-х він спробував свої сили як співак у кав'ярнях, а потім почав займатися комедією.
У 1969 році Колюш разом із Роменом Бутейлем заснували «Café de la Gare» — паризький кафе-театр, який став місцем зустрічі групи молодих комедійних акторів, майже всі з яких згодом стали відомими: Патрік Девер, Анрі Гійбе, Міу-Міу, Мартен Ламот та інші. Серед відвідувачів «Café de la Gare» були також Жорж Мустаки, Реймонд Дево, Жан Фера, Жак Брель, Лені Ескюдеро, П’єр Перре та Жан Яне. Інші актори, які виступали там на початку кар’єри, включають Жерара Ланвена, Рено, Руфуса, Діан Курі, Колін Серро, Анемону, Жерара Депардьє, Тьєрі Лермітта, Жозіан Баласько та Жерара Жіньо.
Перший скетч Колюша «C'est l'histoire d'un mec» («Історія одного хлопця») був про труднощі розповіді кумедної історії. Він швидко здобув успіх, але проблеми з алкоголем призвели до конфліктів з Девером і Бутейлем і врешті змусили його покинути «Café de la Gare», хоча згодом він повернувся туди з виступами.
Колюш був одним із перших великих коміків, які регулярно використовували нецензурну лексику як джерело гумору на французькому телебаченні. Ставши комерційно успішною зіркою комедійних фільмів, він також довів себе як здатний драматичний актор, отримавши премію Сезар за найкращу чоловічу роль за виконання в фільмі «Прощавай, ботане» (1983).
У 1985 році Колюш заснував благодійну організацію «Les Restaurants du Cœur», яка й досі надає безкоштовні харчі та інші товари нужденним.
Ранні роки
Колюччі народився 28 жовтня 1944 року в лікарні 14-го округу Парижа. Його мати, Сімон Буйє (позивалась «Монетт»), працювала флористкою на бульварі Монпарнас. Його батько, Оноріо Колюччі, італійський іммігрант із Касальвієрі в Лаціо, був маляром і декоратором. Батько помер у 1947 році у віці 31 року від поліомієліту; після цього його дружина тяжко боролася, щоб виховати малого Мішеля та його сестру (Даніель, на 18 місяців старша за Мішеля) на скромний заробіток.
Колюш не проявляв особливих успіхів у школі і залишив навчання після завершення початкової освіти (червень 1958). Він пробував різні тимчасові роботи і неодноразово конфліктував із владою. У цей час його мати купила йому гітару, на якій він навчився грати самотужки. У 1964 році він служив у 60-му піхотному полку Лон-ле-Соньє, проте був ув'язнений за непокору. Після повернення до цивільного життя він працював у флористичній крамниці матері на вулиці д’Алігр, а згодом у більшій магазині поблизу вокзалу Гар де Ліон, яку відкрила його мати. Він знайшов цю роботу нудною і раптово звільнився, що призвело до тривалої сварки з матір'ю.
Наприкінці 1960-х він спробував свої сили як співак у кав'ярнях, а потім почав займатися комедією.
У 1969 році Колюш разом із Роменом Бутейлем заснували «Café de la Gare» — паризький кафе-театр, який став місцем зустрічі групи молодих комедійних акторів, майже всі з яких згодом стали відомими: Патрік Девер, Анрі Гійбе, Міу-Міу, Мартен Ламот та інші. Серед відвідувачів «Café de la Gare» були також Жорж Мустаки, Реймонд Дево, Жан Фера, Жак Брель, Лені Ескюдеро, П’єр Перре та Жан Яне. Інші актори, які виступали там на початку кар’єри, включають Жерара Ланвена, Рено, Руфуса, Діан Курі, Колін Серро, Анемону, Жерара Депардьє, Тьєрі Лермітта, Жозіан Баласько та Жерара Жіньо.
Перший скетч Колюша «C'est l'histoire d'un mec» («Історія одного хлопця») був про труднощі розповіді кумедної історії. Він швидко здобув успіх, але проблеми з алкоголем призвели до конфліктів з Девером і Бутейлем і врешті змусили його покинути «Café de la Gare», хоча згодом він повернувся туди з виступами.