Девід Боуї

Біографія: Девід Роберт Джонс, відомий під професійним псевдонімом Девід Боуї, був англійським співаком, автором пісень і актором. Він був фігурою у популярній музиці понад п’ять десятиліть, його вважали інноватором критики та музиканти, особливо за його роботу у 1970-х роках. Його кар’єра була відзначена постійним оновленням і візуальним представленням, а його музика та сценічне мистецтво суттєво вплинули на популярну музику. За життя його продажі платівок, за оцінками, сягнули 140 мільйонів по всьому світу, що зробило його одним із найуспішніших у продажу музикантів у світі. У Великій Британії він отримав дев’ять платинових сертифікатів за альбоми, одинадцять золотих і вісім срібних, випустивши одинадцять альбомів, що зайняли перше місце. У США йому присудили п’ять платинових і сім золотих сертифікатів. У 1996 році він був введений до Залу слави рок-н-ролу. Народився і виріс у Південному Лондоні, Боуї з дитинства зацікавився музикою, зрештою вивчав мистецтво, музику та дизайн перед тим, як у 1963 році започаткувати професійну кар’єру музиканта. «Space Oddity» став його першим хітом у топ-5 у чартах Великої Британії після виходу у липні 1969 року. Після періоду експериментів він знову з'явився на сцені у 1972 році під час епохи глем-року з яскравим і андрогінним альтер-его Зіггі Стардастом. Цей персонаж здобув популярність завдяки його синглу «Starman» та альбому The Rise and Fall of Ziggy Stardust and the Spiders from Mars, які принесли йому широке визнання. У 1975 році стиль Боуї різко змінився до звучання, яке він назвав «пластиковим соулом», спочатку відштовхнувши багато британських прихильників, але забезпечивши йому перший великий успіх у США з синглом номер один «Fame» та альбомом Young Americans. У 1976 році Боуї зіграв головну роль у культовому фільмі The Man Who Fell to Earth і випустив альбом Station to Station. Наступного року він ще більше спантеличив музичні очікування електронним альбомом Low (1977), першим із трьох спільних проєктів із Браяном Іно, які назвали Берлінською трилогією. За ним послідували альбоми Heroes (1977) та Lodger (1979); кожен із них досяг топ-5 у Великій Британії і отримав стійке схвалення критиків. Після неоднозначного комерційного успіху наприкінці 1970-х Боуї мав кілька хітів номер один у Великій Британії, утворених синглом 1980 року «Ashes to Ashes», альбомом Scary Monsters (and Super Creeps) та піснею «Under Pressure», спільною роботою з групою Queen 1981 року. У 1983 році він досяг комерційного піку з альбомом Let's Dance, заголовний трек якого очолював чарти Великої Британії та США. Протягом 1990-х та 2000-х Боуї продовжував експериментувати з музичними стилями, включно з індастріалом і джанглом. Також Боуї продовжував акторську діяльність; серед його ролей — майор Селльєрс у фільмі Merry Christmas, Mr. Lawrence (1983), король гоблінів Джарет у Labyrinth (1986), Понтій Пилат у The Last Temptation of Christ (1988) та Нікола Тесла у The Prestige (2006), а також інші кінематографічні та телевізійні ролі та камео. Він припинив концертні тури після 2004 року, а останній виступ наживо відбувся на благодійній події 2006 року. У 2013 році Боуї повернувся після десятирічної паузи в записах з випуском альбому The Next Day. Він залишався музично активним до смерті від раку печінки за два дні після виходу свого останнього альбому Blackstar (2016).