Поліанна Макінтош

Біографія: Полліанна МакІнтош виросла в Португалії та Колумбії, перш ніж повернутися до свого місця народження — Шотландії, де вперше почала виступати на сцені, на Едінбурзькому фестивалі. У 16 років вона переїхала до Лондона і незабаром почала займатися інді-фільмуванням (її першою оплачуваною роллю стала роль наркоманки в "The Acid House" (1998) за Ірвіном Велшем) та театром, як актриса і режисер. Переїзд до Лос-Анджелеса у 2004 році подарував їй більше театральних ролей, включно з постановкою "The Woolgatherer", де вона режисувала Анну Дадек (регуляр у серіалах "Mad Men" (2007) та "Big Love" (2006)) та Девіда Дайана Фішера (регуляр у "24" (2001) та "NCIS" (2003)) з чудовими відгуками критиків. Пізніше їй дісталася перша роль у американському кіно — маніпулятивна обожнююча християнка Стейсі у фільмі "Headspace" (2005). Критики почали звертати увагу на її талант, побачивши її як дику Тхампер Вінт у комедії "Sex and Death 101" (2007) (з Саймоном Бейкером та Віноною Райдер), написаній сценаристом "Heathers" (1988) Деніяелем Вотерсом, відзначаючи унікальне поєднання сильної сексуальності та іронічного гумору. Працюючи як у Лос-Анджелесі, так і в Лондоні, наступним став фільм "Exam" (2009), який був номінований на BAFTA в категорії «Видатний британський дебют» і отримав нагороду за найкращий незалежний фільм на кінофестивалі у Санта-Барбарі; критики відзначали, що акторська гра Полліанни була "розумною, зухвалою і сексуальною в рівній мірі... емоційним центром фільму" та хвалили її здатність показати "емоційну вразливість" її, здавалось би, жорсткого й амбітного персонажа. Журнал GQ просто заявив: "вражаюча Полліанна МакІнтош — надзвичайно талановита актриса". У південноамериканській фарсі "Como Quien No Quiere La Cosa" (2013) (що означає "Ніби ти не хочеш!"), знятій у Перу, вона зіграла незадоволену дружину британського комедіанта Тревора Лока, і впродовж фільму розмовляла іспанською мовою. У фільмі "Burke and Hare" (2010), режисером якого був Джон Лендінс, вона зіграла подругу Айли Фішер разом із Саймоном Пеггом, Енді Серкісом, Джесікою Хайнс, Томом Вілкінсоном і Тімом Каррі. Її вимоглива роль головної героїні у фільмі Лакі Мікі "The Woman" (2011) справила великий резонанс на кінофестивалі Sundance 2011, отримала захоплені відгуки та очолила опитування найбільш улюблених фільмів серед читачів New York Times. За цю роль вона отримала три нагороди за найкращу жіночу роль, включно з преміями Total Film's Frightfest Award та Fright Meter. У політичній комедії BBC "Bob Servant Independent" (2013), головною зіркою якої є Браян Кокс, вона зіграла професійно критичну "Філіппу Едвардс" — зовсім інший тип страху. У популярному фільмі фестивалю "Love Eternal" (2013) вона виконала головну жіночу роль — самогубної розгубленої матері. У фільмі "Filth" (2013) вона зіграла разом з Джеймсом Макевоєм і Джеймі Беллом, в екранізації роману Ірвіна Велша в образі пристрасної "Size Queen". Два успішні британські трилери, у яких Полліанна переходить від уразливої до сильної жінки, це "White Settlers" (2014), відомий у США як "The Bloodlands", та "Let Us Prey", зіркою якого також є Ліам Каннінгем із серіалу "Гра престолів". У серіалі Sundance TV "Hap and Leonard", разом із Джеймсом П'юрофоєм, Майклом Кеннетом Вільямсом і Крістіною Хендрикс, Полліанна постає яскравою психопаткою в неоновому вбранні на ім'я Енджел. У американських індікомедіях "Prevertere" та "The Famous Joe Project" вона знову зіграла типово небезпечних і характерних персонажів. Можливо, її найдивнішою роллю є роль Боббі у "Ding Dong" — спільна робота з Лакі Мікі для антологічного фільму "Tales of Halloween" 2014 року. Наступним її фільмом стане "Blood on Wheels", де вона з'явиться у ролі жорстокої лідерки байкерської банди на ім'я Трігга. Фільм виробляє Джеймс Франко.