Аннетт Бенінґ
Оригінальне ім'я: Annette Bening
Професія:
- actor
- voice_actor
Дата народження: 29.05.1958
Місце народження: Топіка, Канзас, США
Біографія: Енетт Керол Бенінг (народилася 29 травня 1958 року) — американська акторка. З кар'єрою, що триває понад чотири десятиліття, вона відома своєю різнобічною роботою на екрані та сцені. Бенінг отримала численні нагороди, зокрема премію BAFTA, дві премії Гільдії кіноакторів США та дві Золоті глобуси, а також була номінована на п'ять премій Оскар, дві премії Тоні та премію «Еммі» у прайм-тайм, що робить її однією з небагатьох діячок, номінованих на «Трійку акторської майстерності» без виграшу.
Випускниця Державного університету Сан-Франциско та Американського консерваторського театру, Бенінг розпочала свою кар'єру на сцені зі складу компанії Колорадського фестивалю Шекспіра у 1980 році, а в 1984 році зіграла Леді Макбет у Американському консерваторському театрі. Вона дебютувала на Бродвеї у виставі Тіни Гоу "Побережні перебої" (1987), за яку отримала номінацію на премію Тоні як найкраща акторка другого плану у п'єсі. В кіно дебютувала у 1988 році, здобула більшу популярність за роль у фільмі "Мошенники" (1990), за яку отримала свою першу номінацію на Оскар. Визнання тривало протягом 1990-х і 2000-х років з подальшими оскарівськими номінаціями за комедійно-драматичні ролі в фільмах "Американська краса" (1999) та "Бути Джулією" (2004), за які вона відповідно отримала премії BAFTA та Золотий глобус за найкращу жіночу роль. Її виконання ролі головної героїні у британському телевізійному фільмі "Місіс Гарріс" (2005) принесло їй номінацію на премію «Еммі» у прайм-тайм за найкращу жіночу роль у мінісеріалі чи фільмі.
У наступні десятиліття Бенінг отримала ще дві номінації на Оскар за провідні ролі лесбійської матері у фільмі "Діти — це все гаразд" (2010) та плавчині Діани Ніяд у біографічному фільмі Netflix "Ніяд" (2023), перша з яких також принесла їй Золотий глобус. Вона повернулася на Бродвей у ревівалі п’єси Артура Міллера "Всі мої сини" (2019), отримавши ще одну номінацію на премію Тоні як найкраща акторка у п'єсі. Її інші ролі в цей період включають фільми "Жінки ХХ століття" (2016), "Кінозірки не вмирають у Ліверпулі" (2017), "Капітан Марвел" (2019) та "Смерть на Нілі" (2022), а також мінісеріал "Яблука ніколи не падають" (2024).
Випускниця Державного університету Сан-Франциско та Американського консерваторського театру, Бенінг розпочала свою кар'єру на сцені зі складу компанії Колорадського фестивалю Шекспіра у 1980 році, а в 1984 році зіграла Леді Макбет у Американському консерваторському театрі. Вона дебютувала на Бродвеї у виставі Тіни Гоу "Побережні перебої" (1987), за яку отримала номінацію на премію Тоні як найкраща акторка другого плану у п'єсі. В кіно дебютувала у 1988 році, здобула більшу популярність за роль у фільмі "Мошенники" (1990), за яку отримала свою першу номінацію на Оскар. Визнання тривало протягом 1990-х і 2000-х років з подальшими оскарівськими номінаціями за комедійно-драматичні ролі в фільмах "Американська краса" (1999) та "Бути Джулією" (2004), за які вона відповідно отримала премії BAFTA та Золотий глобус за найкращу жіночу роль. Її виконання ролі головної героїні у британському телевізійному фільмі "Місіс Гарріс" (2005) принесло їй номінацію на премію «Еммі» у прайм-тайм за найкращу жіночу роль у мінісеріалі чи фільмі.
У наступні десятиліття Бенінг отримала ще дві номінації на Оскар за провідні ролі лесбійської матері у фільмі "Діти — це все гаразд" (2010) та плавчині Діани Ніяд у біографічному фільмі Netflix "Ніяд" (2023), перша з яких також принесла їй Золотий глобус. Вона повернулася на Бродвей у ревівалі п’єси Артура Міллера "Всі мої сини" (2019), отримавши ще одну номінацію на премію Тоні як найкраща акторка у п'єсі. Її інші ролі в цей період включають фільми "Жінки ХХ століття" (2016), "Кінозірки не вмирають у Ліверпулі" (2017), "Капітан Марвел" (2019) та "Смерть на Нілі" (2022), а також мінісеріал "Яблука ніколи не падають" (2024).