Саллі Філд
Оригінальне ім'я: Sally Field
Професія:
- writer
- singer
- actor
- voice_actor
- director
- producer
Дата народження: 06.11.1946
Місце народження: Пасадена, Каліфорнія, США
Біографія: Саллі Маргарет Філд (нар. 6 листопада 1946 року) — американська актриса. Вона отримала багато нагород і номінацій, зокрема дві премії «Оскар», три премії Primetime Emmy, дві премії «Золотий глобус», премію Гільдії кіноакторів США, нагороду за найкращу жіночу роль Каннського кінофестивалю, а також номінації на премію Тоні і дві премії Британської академії кіно і телевізійних мистецтв.
Філд розпочала свою кар'єру на телебаченні, знімаючись у комедіях «Гіджет» (1965–1966), «Летюча монахиня» (1967–1970) та «Дівчина з додатковими здібностями» (1973–1974). У 1967 році вона також знялася у вестерні «Шлях на Захід». У 1976 році вона здобула визнання критиків за роль у телевізійному фільмі «Сібіл», за який отримала премію Primetime Emmy за найкращу жіночу роль у міні-серіалі або телевізійному фільмі. Її дебют у кіно відбувся як епізодична роль у фільмі «Пілот Місяця» (1962). Кар'єра в кіно активізувалася у 1970-х з головними ролями у фільмах «Жити в голоді» (1976), «Смокі і бандит» (1977), «Герої» (1977), «Кінець» (1978) та «Хупер» (1978). У 1980-х вона двічі отримала премію «Оскар» за найкращу жіночу роль у фільмах «Норма Рей» (1979) та «Місця в серці» (1984), а також знімалася у таких фільмах, як «Смокі і бандит II» (1980), «Відсутність злочину» (1981), «Поцілуй мене на прощання» (1982), «Романс Мерфі» (1985), «Стальні магнолії» (1989), «Мильна опера» (1991), «Містер Дублфайр» (1993) та «Форрест Гамп» (1994).
У 2000-х Філд повернулася на телебачення з періодичною роллю в медичній драмі NBC «Стаціонар», за яку у 2001 році отримала премію Primetime Emmy за найкращу гостьову жіночу роль у драматичному серіалі, а наступного року дебютувала на сцені з п'єсою Едварда Олбі "Козел, або Хто така Сільвія?". За виконання ролі Нори Волкер у сімейній драмі ABC «Брати і сестри» (2006–2011) Філд отримала премію Primetime Emmy за найкращу жіночу роль у драматичному серіалі. Вона зіграла Мері Тодд Лінкольн у фільмі «Лінкольн» (2012), за яку була номінована на премію «Оскар» за найкращу другорядну жіночу роль, а також виконала роль тітки Мей у фільмі «Неймовірний Людина-павук» (2012) та його сиквелі 2014 року, при цьому перший фільм став її найкасовішим релізом. У 2015 році Філд зіграла головну роль у фільмі «Привіт, мене звати Доріс», за яку отримала номінацію на премію Critics' Choice Movie Awards за найкращу жіночу роль у комедії. У 2017 році після 15-річної перерви вона повернулася на сцену з відродженням п'єси Теннессі Вільямса "Скляний звіринець", за що була номінована на премію Тоні за найкращу жіночу роль у п'єсі. У 2014 році їй було вручено зірку на Голлівудській алеї слави, а у 2019 році вона отримала нагороду Kennedy Center Honor.
Філд розпочала свою кар'єру на телебаченні, знімаючись у комедіях «Гіджет» (1965–1966), «Летюча монахиня» (1967–1970) та «Дівчина з додатковими здібностями» (1973–1974). У 1967 році вона також знялася у вестерні «Шлях на Захід». У 1976 році вона здобула визнання критиків за роль у телевізійному фільмі «Сібіл», за який отримала премію Primetime Emmy за найкращу жіночу роль у міні-серіалі або телевізійному фільмі. Її дебют у кіно відбувся як епізодична роль у фільмі «Пілот Місяця» (1962). Кар'єра в кіно активізувалася у 1970-х з головними ролями у фільмах «Жити в голоді» (1976), «Смокі і бандит» (1977), «Герої» (1977), «Кінець» (1978) та «Хупер» (1978). У 1980-х вона двічі отримала премію «Оскар» за найкращу жіночу роль у фільмах «Норма Рей» (1979) та «Місця в серці» (1984), а також знімалася у таких фільмах, як «Смокі і бандит II» (1980), «Відсутність злочину» (1981), «Поцілуй мене на прощання» (1982), «Романс Мерфі» (1985), «Стальні магнолії» (1989), «Мильна опера» (1991), «Містер Дублфайр» (1993) та «Форрест Гамп» (1994).
У 2000-х Філд повернулася на телебачення з періодичною роллю в медичній драмі NBC «Стаціонар», за яку у 2001 році отримала премію Primetime Emmy за найкращу гостьову жіночу роль у драматичному серіалі, а наступного року дебютувала на сцені з п'єсою Едварда Олбі "Козел, або Хто така Сільвія?". За виконання ролі Нори Волкер у сімейній драмі ABC «Брати і сестри» (2006–2011) Філд отримала премію Primetime Emmy за найкращу жіночу роль у драматичному серіалі. Вона зіграла Мері Тодд Лінкольн у фільмі «Лінкольн» (2012), за яку була номінована на премію «Оскар» за найкращу другорядну жіночу роль, а також виконала роль тітки Мей у фільмі «Неймовірний Людина-павук» (2012) та його сиквелі 2014 року, при цьому перший фільм став її найкасовішим релізом. У 2015 році Філд зіграла головну роль у фільмі «Привіт, мене звати Доріс», за яку отримала номінацію на премію Critics' Choice Movie Awards за найкращу жіночу роль у комедії. У 2017 році після 15-річної перерви вона повернулася на сцену з відродженням п'єси Теннессі Вільямса "Скляний звіринець", за що була номінована на премію Тоні за найкращу жіночу роль у п'єсі. У 2014 році їй було вручено зірку на Голлівудській алеї слави, а у 2019 році вона отримала нагороду Kennedy Center Honor.