Дастін Гоффман

Біографія: Дастін Лі Гоффман (народився 8 серпня 1937) — американський актор та кінорежисер. Він відомий своїми різноманітними ролями антигероїв та емоційно вразливих персонажів. Актор Роберт Де Ніро описав його як "актора з обличчям звичайної людини, який втілює душевний біль людяності". З молодого віку Гоффман знав, що хоче займатися мистецтвом, і вступив до Консерваторії музики Лос-Анджелеса; пізніше вирішив зайнятися акторством, для чого навчався у театральній школі Pasadena Playhouse у Лос-Анджелесі. Його першою театральною роллю була роль Рідзінські у виставі 1961 року "Кухар для містера Генерала". У той час він з'являвся у кількох гостьових ролях на телешоу, таких як "Голі міста" (Naked City) та "Захисники" (The Defenders). Потім він зіграв у офф-Бродвейській п'єсі "Ей?" (1966), за яку отримав як Theatre World Award, так і Drama Desk Award.

Пробивною роллю стала роль Бенджаміна Бреддока у фільмі Майка Ніколса "Випускник" (1967), який здобув визнання критиків і став знаковим, і за яку Гоффман уперше був номінований на премію «Оскар». Наступною роллю був "Рацо" Ріццо у фільмі Джона Шлезінгера "Полуничний ковбой" (1969), у якому він грав разом із Джоном Во́йтом; обидва отримали номінації на «Оскар», а фільм здобув премію Академії за найкращий фільм. У 1970-х роках він здобув успіх, виконуючи ролі, які сформували майстерність його акторської гри, без зусиль переходячи між жанрами — у вестерні "Малий великий чоловік" (1970), драмі про в'язницю "Папіллон" (1973), граючи суперечливого і новаторського коміка у фільмі Боба Фоссе "Ленні" (1975), у фільмі "Марафонец" поруч із Лоренсом Олів'є (1976) та у ролі Карла Бернстайна, який розслідував Уотергейтський скандал, у фільмі "Усі люди президента" (1976). У 1979 році Гоффман зіграв у сімейній драмі "Крамер проти Крамера" разом із Меріл Стріп. Обоє отримали премії «Оскар» за ці ролі.

Після трирічної перерви в кінематографі Гоффман повернувся з комедією про шоу-бізнес "Тутсі" (1982) режисера Сідні Поллака про зневіреного актора, який вдає з себе жінку, щоб отримати роль. Він повернувся до театру з ролью Віллі Ломана у п'єсі "Смерть торговця" (1984), повторив цю роль у телевізійному фільмі наступного року, за що отримав премію Primetime Emmy. У 1987 році він знявся разом із Уорреном Біті у комедії Елейн Мей "Іштар". Він здобув другу премію «Оскар» за найкращу чоловічу роль за зображення аутичного саванта Рея Бебіта у фільмі "Людина дощу" (1988), де його партнером по зйомках був Том Круз. У 1989 році він був номінований на премію Тоні та Drama Desk Award за роль Шейлока у театральній постановці "Венеційський купець". У 1990-х роках він з'явився у таких фільмах, як бойовик-комедія Уоррена Біті "Дік Трейсі" (1990), "Хук" (1991) Стівена Спілберга в ролі Капітана Крюка, медична катастрофа "Спалах" (1995), юридична кримінальна драма "Сплячі" (1996) та сатирична чорна комедія "Маніпулятор" (1997) разом із Робертом Де Ніро.