Річард Флейшер
Оригінальне ім'я: Richard Fleischer
Професія:
- writer
- director
Дата народження: 08.12.1916
Місце народження: Бруклін, Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
Біографія: Річард Оуен Флайшер (8 грудня 1916 – 25 березня 2006) був американським кінорежисером.
Флайшер народився у Брукліні, син Ессі (уродженої Ґолдштейн) та аніматора/продюсера Макса Флайшера. Після закінчення Браунського університету він навчався в Школі драми Єльського університету, де зустрів свою майбутню дружину Мері Діксон.
Його кінокар'єра почалася у 1942 році на студії RKO, де він режисирував короткометражки, документальні фільми та компіляції забутих німих стрічок.
Флайшер переїхав до Лос-Анджелеса, де зняв свій перший повнометражний фільм «Дитина розлучення» (1946). У 1954 році Волт Дісней (колишній суперник його батька як продюсера мультфільмів) обрав Флайшера режисером стрічки «20 000 льє під водою» за участю Кірка Дугласа. У 1955 році студія Fox підписала з Флайшером довгостроковий контракт, і він працював там протягом наступних п'ятнадцяти років. Першим фільмом Флайшера на Fox став «Дівчина в червоному оксамиті» (1955). Кірк Дуглас запросив Флайшера зняти «Вікінгів» (1958), який став черговим великим хітом. Після цього він переїхав до Парижа, де зняв дві історії для Дарріла Ф. Занука за участю Грека. Потім Флайшер підписав контракт із Діно де Лаурентісом для створення «Варавви» (1962). Повернувшись до Голлівуду, Річард Занук став главою виробництва на Fox і запропонував Флайшеру фільм «Фантастична подорож» (1966), що став успішним і відродив його кар'єру в Голлівуді. Біографічний фільм «Че!» (1969) про Че Гевару за участю Омара Шаріфа виявився дорогим провалом, як і стрічка про атаку на Перл-Гарбор «Тора! Тора! Тора!» (1970). Це був його останній фільм для 20th Century Fox.
Флайшер поїхав до Англії, де зняв визнаний трилер «10 Ріллінгтон-Плейс». «Не бачити зла» (1971) з Мією Ферроу став ще одним трилером. У Голлівуді він зняв «Нові центуріони» (1972). Для MGM він створив науково-фантастичний фільм «Зелене суйлент» (1973) з Чарлтоном Хестоном.
Він відновив співпрацю з Де Лаурентісом, знявши популярний, хоча й суперечливий, фільм «Мендінго» (1975). «Принц і жебрак» (1977) був екранізацією роману Марка Твена за участю Хестона, Харрісона і Скотта. Флайшера також найняли для зйомок «Ашанті» (1979) з Майклом Кейном, який виявився провалом. «Досить міцний» (1983) розповідав про конкурс Toughman за участю Денніса Квейда. Він зняв ще три стрічки для Де Лаурентіса. Його останнім театральним фільмом став «Таємниця на мільйон доларів» (1987).
Флайшер був головою студії Fleischer Studios, яка нині займається ліцензуванням персонажів Бетті Буп і Коко Клоуна. У червні 2005 року він опублікував спогади про кар'єру свого батька під назвою «З чорнильниці: Макс Флайшер і анімаційна революція».
Автобіографія Флайшера 1993 року «Просто скажи мені, коли плакати» описує його численні труднощі у спілкуванні з акторами, сценаристами та продюсерами.
Флайшер народився у Брукліні, син Ессі (уродженої Ґолдштейн) та аніматора/продюсера Макса Флайшера. Після закінчення Браунського університету він навчався в Школі драми Єльського університету, де зустрів свою майбутню дружину Мері Діксон.
Його кінокар'єра почалася у 1942 році на студії RKO, де він режисирував короткометражки, документальні фільми та компіляції забутих німих стрічок.
Флайшер переїхав до Лос-Анджелеса, де зняв свій перший повнометражний фільм «Дитина розлучення» (1946). У 1954 році Волт Дісней (колишній суперник його батька як продюсера мультфільмів) обрав Флайшера режисером стрічки «20 000 льє під водою» за участю Кірка Дугласа. У 1955 році студія Fox підписала з Флайшером довгостроковий контракт, і він працював там протягом наступних п'ятнадцяти років. Першим фільмом Флайшера на Fox став «Дівчина в червоному оксамиті» (1955). Кірк Дуглас запросив Флайшера зняти «Вікінгів» (1958), який став черговим великим хітом. Після цього він переїхав до Парижа, де зняв дві історії для Дарріла Ф. Занука за участю Грека. Потім Флайшер підписав контракт із Діно де Лаурентісом для створення «Варавви» (1962). Повернувшись до Голлівуду, Річард Занук став главою виробництва на Fox і запропонував Флайшеру фільм «Фантастична подорож» (1966), що став успішним і відродив його кар'єру в Голлівуді. Біографічний фільм «Че!» (1969) про Че Гевару за участю Омара Шаріфа виявився дорогим провалом, як і стрічка про атаку на Перл-Гарбор «Тора! Тора! Тора!» (1970). Це був його останній фільм для 20th Century Fox.
Флайшер поїхав до Англії, де зняв визнаний трилер «10 Ріллінгтон-Плейс». «Не бачити зла» (1971) з Мією Ферроу став ще одним трилером. У Голлівуді він зняв «Нові центуріони» (1972). Для MGM він створив науково-фантастичний фільм «Зелене суйлент» (1973) з Чарлтоном Хестоном.
Він відновив співпрацю з Де Лаурентісом, знявши популярний, хоча й суперечливий, фільм «Мендінго» (1975). «Принц і жебрак» (1977) був екранізацією роману Марка Твена за участю Хестона, Харрісона і Скотта. Флайшера також найняли для зйомок «Ашанті» (1979) з Майклом Кейном, який виявився провалом. «Досить міцний» (1983) розповідав про конкурс Toughman за участю Денніса Квейда. Він зняв ще три стрічки для Де Лаурентіса. Його останнім театральним фільмом став «Таємниця на мільйон доларів» (1987).
Флайшер був головою студії Fleischer Studios, яка нині займається ліцензуванням персонажів Бетті Буп і Коко Клоуна. У червні 2005 року він опублікував спогади про кар'єру свого батька під назвою «З чорнильниці: Макс Флайшер і анімаційна революція».
Автобіографія Флайшера 1993 року «Просто скажи мені, коли плакати» описує його численні труднощі у спілкуванні з акторами, сценаристами та продюсерами.