Філіп Сеймур Гоффман
Оригінальне ім'я: Philip Seymour Hoffman
Професія:
- actor
- voice_actor
- producer
- director
Дата народження: 23.07.1967
Місце народження: Фейрпорт, Нью-Йорк, США
Біографія: Філіп Сеймур Гоффман (23 липня 1967 – 2 лютого 2014) був американським актором, режисером та продюсером. Його найбільше знали за характерні другорядні і колоритні ролі — зазвичай це були виродки, ексцентрики, хулігани та відщепенці. Гоффман знімався в багатьох фільмах, включно з провідними ролями, з початку 1990-х років і до своєї смерті у 2014 році.
Ще підлітком, зацікавившись театром, Гоффман вивчав акторську майстерність у Школі мистецтв Тіш при Нью-Йоркському університеті. Кар’єру на екрані він розпочав у 1991 році, зігравши в одному з епізодів серіалу «Правосуддя» (Law & Order), а з 1992 року почав з’являтися у фільмах. Він отримав визнання за другорядні ролі у стрічках, зокрема: «Запах жінки» (1992), «Бугі-найтс» (1997), «Щастя» (1998), «Патч Адамс» (1998), «Великий Лебовські» (1998), «Магнолія» (1999), «Обдарований містер Ріплі» (1999), «Майже знаменитий» (2000), «Закоханий Панч-Дренк» (2002) та «І тут з’явилась Поллі» (2004). Він почав іноді виконувати провідні ролі, і за зображення письменника Трумена Капоте у фільмі «Капоте» (2005) отримав численні нагороди, зокрема премію «Оскар» за найкращу чоловічу роль. Визнання Гоффмана зростало, і він отримав ще три номінації на «Оскар» за другорядні ролі: безжально відвертого офіцера ЦРУ у «Війні Чарлі Вілсона» (2007), священика, якого звинуватили у педофілії, у «Сумнівах» (2008), а також харизматичного лідера руху, подібного до сайентології, у фільмі «Майстер» (2012).
Хоча переважно він працював у незалежному кіно, як, наприклад, «Дике життя» (2007) і «Синекдоха, Нью-Йорк» (2008), Гоффман також знімався у фільмах «Бездоганний» (1999) та голлівудських блокбастерах: «Твістер» (1996) і «Місія нездійсненна III» (2006). Однією з останніх його ролей був Плутарх Гівенсбі у серії фільмів «Голодні ігри» (2013–2015). Повнометражний фільм «Джек іде кататися» (2010) позначив його дебют як кінорежисера. Гоффман був також відомим театральним актором і режисером. У 1995 році він приєднався до офф-Бродвейської театральної трупи LAByrinth Theater Company, де виступав режисером, продюсером і актором у численних театральних постановках. Його ролі у трьох бродвейських виставах — «Справжній Захід» у 2000 році, «Довгий день у ніч» у 2003 та «Смерть комівояжера» у 2012 — принесли йому номінації на премію Тоні.
Ще підлітком, зацікавившись театром, Гоффман вивчав акторську майстерність у Школі мистецтв Тіш при Нью-Йоркському університеті. Кар’єру на екрані він розпочав у 1991 році, зігравши в одному з епізодів серіалу «Правосуддя» (Law & Order), а з 1992 року почав з’являтися у фільмах. Він отримав визнання за другорядні ролі у стрічках, зокрема: «Запах жінки» (1992), «Бугі-найтс» (1997), «Щастя» (1998), «Патч Адамс» (1998), «Великий Лебовські» (1998), «Магнолія» (1999), «Обдарований містер Ріплі» (1999), «Майже знаменитий» (2000), «Закоханий Панч-Дренк» (2002) та «І тут з’явилась Поллі» (2004). Він почав іноді виконувати провідні ролі, і за зображення письменника Трумена Капоте у фільмі «Капоте» (2005) отримав численні нагороди, зокрема премію «Оскар» за найкращу чоловічу роль. Визнання Гоффмана зростало, і він отримав ще три номінації на «Оскар» за другорядні ролі: безжально відвертого офіцера ЦРУ у «Війні Чарлі Вілсона» (2007), священика, якого звинуватили у педофілії, у «Сумнівах» (2008), а також харизматичного лідера руху, подібного до сайентології, у фільмі «Майстер» (2012).
Хоча переважно він працював у незалежному кіно, як, наприклад, «Дике життя» (2007) і «Синекдоха, Нью-Йорк» (2008), Гоффман також знімався у фільмах «Бездоганний» (1999) та голлівудських блокбастерах: «Твістер» (1996) і «Місія нездійсненна III» (2006). Однією з останніх його ролей був Плутарх Гівенсбі у серії фільмів «Голодні ігри» (2013–2015). Повнометражний фільм «Джек іде кататися» (2010) позначив його дебют як кінорежисера. Гоффман був також відомим театральним актором і режисером. У 1995 році він приєднався до офф-Бродвейської театральної трупи LAByrinth Theater Company, де виступав режисером, продюсером і актором у численних театральних постановках. Його ролі у трьох бродвейських виставах — «Справжній Захід» у 2000 році, «Довгий день у ніч» у 2003 та «Смерть комівояжера» у 2012 — принесли йому номінації на премію Тоні.