Олександр Форд

Біографія: Олександр Форд (народився як Моше Ліфшиц; 24 листопада 1908 – 4 квітня 1980) був польським кінорежисером і головою Кіногрупи Польського Народного Війська в Радянському Союзі під час Другої світової війни. Після окупації Польщі Червоною Армією Форд став директором націоналізованої компанії Film Polski.

У 1948 році нові комуністичні власті призначили його професором Національної кіношколи в Лодзі. Роман Полянський був серед його учнів. Іншим з протеже Форда був польський кінорежисер Анджей Вайда. Перший повнометражний фільм Форд зняв у 1930 році — "Маскот" — після року роботи над короткометражними немовними стрічками. Саундтрека він не використовував до фільму "Легіон вулиць" (1932). Коли почалась Друга світова війна, Форд втік до Радянського Союзу і тісно співпрацював з Єжи Боськом для створення кіногрупи при Польській Народній Армії у СРСР. Цю групу назвали "Czołówka Filmowa Ludowego Wojska Polskiego" (або просто "Czołówka"; "передовий загін").

Після війни Форда призначили керівником контрольованого урядом Film Polski, і він мав величезний вплив на всю кіноіндустрію країни. У процесі накопичення влади він доносив на іншого кінорежисера, Єжи Габріельського, до секретної поліції НКВД, звинувачуючи його у "реакційних" і "антисемітських" поглядах, що призвело до затримання і катувань Габріельського. Форд та його колеги з Польської Комуністичної Партії відновлювали більшість кіноінфраструктури країни. Роман Полянський у своїй біографії писав про них: "В їх числі були дуже компетентні люди, зокрема Олександр Форд, досвідчений член партії, який був тоді ортодоксальним сталіністом... Справжнім центром влади в період після війни був сам Форд, який створив власну невелику кінімперію." Протягом наступних двадцяти років Форд викладав у державній Національній кіношколі в Лодзі. Його найвідомішими роботами є перший післявоєнний документальний фільм "Майданек – цвинтар Європи" та художній фільм "Лицарі Тевтонського ордену" (1960) за однойменною книгою польського письменника Генрика Сенкевича.

Форд, який ідентифікував себе як комуніст, використовував свої фільми для "вираження соціальних послань на екрані", як-от у документальних стрічках: нагороджений фільм "Легіон вулиці" (1932), "Діти повинні сміятися" (1936) та післявоєнний "Восьмий день тижня" (1958), який був відкинутий цензурою комуністичної партії під час Польського жовтня. Форд продовжував знімати в Польщі до політичної кризи 1968 року. Звинувачений у антисоціалістичній діяльності та виключений з партії, Форд емігрував до Ізраїлю, де прожив наступні два роки. Згодом переїхав до Данії, а потім оселився в США. Там він зняв ще два повнометражних фільми, які зазнали комерційного та критичного провалу. У 1973 році він зробив екранізацію роману Олександра Солженіцина "Перший коло", датсько-шведське виробництво, що розповідало про жахи радянського ГУЛАГу. У 1975 році він зняв "Мученика" (англ.), англомовну ізраїльсько-німецьку копродукцію про героїчну історію доктора Януша Корчака. Занесений до чорної списку польського комуністичного уряду як політичний перебіжчик, Форд став практично невидимою фігурою в обговореннях і аналізах польського кінематографу. В ізоляції він наклав на себе руки в готелі у Флориді 4 квітня 1980 року.