Сільві Тестю
Оригінальне ім'я: Sylvie Testud
Професія:
- writer
- actor
- musician
- director
Дата народження: 17.01.1971
Місце народження: Ліон, Рона, Франція
Біографія: Сільві Тестю народилася 17 січня 1971 року в Ліоні. Її батьки розлучилися, коли їй було два роки. Вона провела своє дитинство в районі Круа-Русс у Ліоні, виховувалася матір'ю, яка була бухгалтером. У школі вона вивчала китайську мову. Дуже рано, захопившись кінематографом, молода дівчина особливо ідентифікувала себе з комплексованою підлітковою героїнею, яку втілила Шарлотта Генсбур у фільмі "L'Effrontée". Переїхавши до Парижа для вивчення історії, вона незабаром почала займатися акторською майстерністю, приєднавшись до вільного курсу в Cours Florent, а потім до Консерваторії, де її вчителями були Жак Лассаль і Катерина Гієль. Вона вперше з'явилася на екрані в 1994 році у фільмі "Couples et amants".
Вона вирішила стати акторкою ще в юності, захопившись грою акторок у кіно. Після цього вона брала уроки акторської майстерності в Ліоні з актором і режисером Крістіаном Тапонаром. У 1989 році вона переїхала до Парижа, щоб вивчати історію, а також брала уроки драми на вільних курсах у Cours Florent, потім три роки навчалася в Національній консерваторії драматичного мистецтва під керівництвом Жака Лассаля і Катерини Гієль.
На початку 1990-х вона отримала перші маленькі ролі у кіно, а потім у художніх фільмах, таких як "Історія хлопчика, який хотів бути поцілованим" Філіпа Хареля (1994), "Найкращий вік..." Дідьє Одепена (1995) та "Любов тощо" Маріон Верну (1996).
У 1997 році Сільві Тестю здобула свій перший великий успіх у німецькому кіно з фільмом "За межами тиші" Кароліни Лінк, для якого вона вивчила німецьку мову, гру на кларнеті та жестову мову. Вона була відзначена премією Німецького кіно як найкраща акторка (еквівалент Цезаря за найкращу жіночу роль). У 1998 році вона виконала свою першу вагому роль у французькому кіно і здобула великий успіх у Франції з роллю Беа у фільмі "Карнавал" — першому художньому фільмі Томаса Вінсента, за що була номінована на премію Цезар як найкраща обіцяюча актриса й отримала премію Майкла Саймона. Відтоді вона почала важливу акторську кар'єру, віддаючи перевагу авторському кіно.
У 2000 році її виконання у фільмі "Покірна" Шанталь Акерман (адаптація роману "Ув'язнена" Марселя Пруста) принесло їй номінацію на премію Європейського кіно як найкращої акторки. У 2001 році, отримавши другу номінацію, вона здобула премію Цезар як найкраща обіцяюча актриса за виняткову роль Крістін Папен, однієї з сестер Папен, у фільмі "Вбивчі рани" Жан-П'єра Дені, заснованому на новині 1933 року.
Вона вирішила стати акторкою ще в юності, захопившись грою акторок у кіно. Після цього вона брала уроки акторської майстерності в Ліоні з актором і режисером Крістіаном Тапонаром. У 1989 році вона переїхала до Парижа, щоб вивчати історію, а також брала уроки драми на вільних курсах у Cours Florent, потім три роки навчалася в Національній консерваторії драматичного мистецтва під керівництвом Жака Лассаля і Катерини Гієль.
На початку 1990-х вона отримала перші маленькі ролі у кіно, а потім у художніх фільмах, таких як "Історія хлопчика, який хотів бути поцілованим" Філіпа Хареля (1994), "Найкращий вік..." Дідьє Одепена (1995) та "Любов тощо" Маріон Верну (1996).
У 1997 році Сільві Тестю здобула свій перший великий успіх у німецькому кіно з фільмом "За межами тиші" Кароліни Лінк, для якого вона вивчила німецьку мову, гру на кларнеті та жестову мову. Вона була відзначена премією Німецького кіно як найкраща акторка (еквівалент Цезаря за найкращу жіночу роль). У 1998 році вона виконала свою першу вагому роль у французькому кіно і здобула великий успіх у Франції з роллю Беа у фільмі "Карнавал" — першому художньому фільмі Томаса Вінсента, за що була номінована на премію Цезар як найкраща обіцяюча актриса й отримала премію Майкла Саймона. Відтоді вона почала важливу акторську кар'єру, віддаючи перевагу авторському кіно.
У 2000 році її виконання у фільмі "Покірна" Шанталь Акерман (адаптація роману "Ув'язнена" Марселя Пруста) принесло їй номінацію на премію Європейського кіно як найкращої акторки. У 2001 році, отримавши другу номінацію, вона здобула премію Цезар як найкраща обіцяюча актриса за виняткову роль Крістін Папен, однієї з сестер Папен, у фільмі "Вбивчі рани" Жан-П'єра Дені, заснованому на новині 1933 року.