Ізабель Юппер
Оригінальне ім'я: Isabelle Huppert
Професія:
- actor
- producer
Дата народження: 16.03.1953
Місце народження: Парк Монтсуріс, Париж, Франція
Біографія: Ізабель Анна Мадлен Юппер (народилась 16 березня 1953 року) — французька актриса. Її описують як "одну з найкращих актрис світу", вона відома своїми ролями холодних і зневажливих персонажів, позбавлених моралі. Вона була номінована на рекордні шістнадцять премій «Сезар» і виграла дві. Серед інших нагород, вона отримала шість номінацій на премію Lumières, що є найбільшою кількістю серед усіх осіб, і виграла чотири. У 2020 році The New York Times поставив її на друге місце в списку найвидатніших акторів XXI століття.
Першу номінацію на премію «Сезар» Юппер отримала за фільм 1975 року «Алоїз». У 1978 році вона виграла премію BAFTA як Найперспективніша новачка за фільм «Лакеймастер». Вона отримала дві премії за найкращу жіночу роль на Каннському кінофестивалі — за «Віолетту Нозьє» (1978) та «Вчительку гри на фортепіано» (2001), а також дві Волпі-Капи за найкращу жіночу роль на Венеціанському кінофестивалі — за «Історію жінок» (1988) і «Церемонію». Інші її фільми у Франції включають «Лулу» (1980), «Розлуку» (1994), «8 жінок» (2002), «Габріель» (2005), «Любов» (2012) та «Що буде далі» (2016). Юппер є однією з найплідніших актрис міжнародного кінематографа: вона працювала в Італії, Росії, Центральній Європі та Азії. Серед англомовних фільмів за її участю — «Ворота раю» (1980), «Вікно спальні» (1987), «Я люблю Гакебі» (2004), «Зникнення Елеонор Рігбі» (2013), «Гучніше за бомби» (2015), «Грета» (2018) і «Френкі» (2019).
У 2016 році Юппер здобула міжнародне визнання за роль у фільмі «Вона», за яку отримала Золотий глобус, премію Independent Spirit і була номінована на премію «Оскар» за найкращу жіночу роль. Вона також виграла премії за найкращу жіночу роль від Національного товариства кінокритиків, Нью-Йоркського кола кінокритиків і Асоціації кінокритиків Лос-Анджелеса як за «Вона», так і за «Що буде далі».
Юппер також є плідною театральною актрисою; вона найбільше разів була номінована на премію Мольєра — сім разів. У 1996 році вона дебютувала на лондонській сцені в головній ролі в п'єсі «Мері Стюарт», а на нью-йоркській сцені — у 2005 році в постановці «4.48 Психоз». У 2009 році вона повернулася на нью-йоркську сцену, зігравши в п'єсі Гайнера Мюллера «Квартет», а у 2014 році знялася в постановці Сіднейської театральної компанії «Доїлки». У 2019 році Юппер зіграла у виставі Флоріана Целлера «Мати» в Атлантичному театрі в Нью-Йорку.
Першу номінацію на премію «Сезар» Юппер отримала за фільм 1975 року «Алоїз». У 1978 році вона виграла премію BAFTA як Найперспективніша новачка за фільм «Лакеймастер». Вона отримала дві премії за найкращу жіночу роль на Каннському кінофестивалі — за «Віолетту Нозьє» (1978) та «Вчительку гри на фортепіано» (2001), а також дві Волпі-Капи за найкращу жіночу роль на Венеціанському кінофестивалі — за «Історію жінок» (1988) і «Церемонію». Інші її фільми у Франції включають «Лулу» (1980), «Розлуку» (1994), «8 жінок» (2002), «Габріель» (2005), «Любов» (2012) та «Що буде далі» (2016). Юппер є однією з найплідніших актрис міжнародного кінематографа: вона працювала в Італії, Росії, Центральній Європі та Азії. Серед англомовних фільмів за її участю — «Ворота раю» (1980), «Вікно спальні» (1987), «Я люблю Гакебі» (2004), «Зникнення Елеонор Рігбі» (2013), «Гучніше за бомби» (2015), «Грета» (2018) і «Френкі» (2019).
У 2016 році Юппер здобула міжнародне визнання за роль у фільмі «Вона», за яку отримала Золотий глобус, премію Independent Spirit і була номінована на премію «Оскар» за найкращу жіночу роль. Вона також виграла премії за найкращу жіночу роль від Національного товариства кінокритиків, Нью-Йоркського кола кінокритиків і Асоціації кінокритиків Лос-Анджелеса як за «Вона», так і за «Що буде далі».
Юппер також є плідною театральною актрисою; вона найбільше разів була номінована на премію Мольєра — сім разів. У 1996 році вона дебютувала на лондонській сцені в головній ролі в п'єсі «Мері Стюарт», а на нью-йоркській сцені — у 2005 році в постановці «4.48 Психоз». У 2009 році вона повернулася на нью-йоркську сцену, зігравши в п'єсі Гайнера Мюллера «Квартет», а у 2014 році знялася в постановці Сіднейської театральної компанії «Доїлки». У 2019 році Юппер зіграла у виставі Флоріана Целлера «Мати» в Атлантичному театрі в Нью-Йорку.