Джанкарло Джанніні
Оригінальне ім'я: Giancarlo Giannini
Професія:
- writer
- actor
- director
- voice_actor
Дата народження: 01.08.1942
Місце народження: Ла Спеція, Лігурія, Італія
Біографія: Джанкарло Джанніні (італ. [dʒaŋˈkarlo dʒanˈniːni]; народився 1 серпня 1942) — італійський актор. Він отримав премію Каннського кінофестивалю за найкращу чоловічу роль за виконання у фільмі «Любов і анархія» (1973) та був номінований на премію «Оскар» за фільм «Сім красунь» (1975). Також він є чотириразовим лауреатом премії David di Donatello за найкращу чоловічу роль.
Джанніні розпочав свою кар'єру на сцені, граючи у постановках Франко Дзефіреллі «Ромео і Джульєтта» та «Сон в літню ніч». Після переважно телевізійних ролей на початку 1960-х років він отримав першу провідну роль у фільмі «Ріта-москіт» (1965), що стало початком численних співпраць з режисеркою Ліною Вертмюллер. Визнання на міжнародному рівні він здобув завдяки фільмам Вертмюллер: «Спокуса Мімі» (1972), «Любов і анархія» (1973), «Знесені вітром» (1974), що кульмінували його номінацією на «Оскар» за роль у «Сім красунях» (1975).
Інші його фільми включають «Невинний» (1976), «Лілі Марлен» (1980), «Історії Нью-Йорка» (1990), «Прогулянка в тіні хмар» (1995), «Ганнібал» (2001), «Людина у вогні» (2004), а також фільми про Джеймса Бонда «Казино Рояль» (2006) та «Кванти милосердя» (2008). Він також є актором дубляжу, працюючи з італійськими озвученнями десятків фільмів з 1960-х років. З 1975 року він є основним італійським голосом Аль Пачіно, а також дублював Джек Ніколсона, Майкла Дугласа та Гельмута Бергера.
Джанніні розпочав свою кар'єру на сцені, граючи у постановках Франко Дзефіреллі «Ромео і Джульєтта» та «Сон в літню ніч». Після переважно телевізійних ролей на початку 1960-х років він отримав першу провідну роль у фільмі «Ріта-москіт» (1965), що стало початком численних співпраць з режисеркою Ліною Вертмюллер. Визнання на міжнародному рівні він здобув завдяки фільмам Вертмюллер: «Спокуса Мімі» (1972), «Любов і анархія» (1973), «Знесені вітром» (1974), що кульмінували його номінацією на «Оскар» за роль у «Сім красунях» (1975).
Інші його фільми включають «Невинний» (1976), «Лілі Марлен» (1980), «Історії Нью-Йорка» (1990), «Прогулянка в тіні хмар» (1995), «Ганнібал» (2001), «Людина у вогні» (2004), а також фільми про Джеймса Бонда «Казино Рояль» (2006) та «Кванти милосердя» (2008). Він також є актором дубляжу, працюючи з італійськими озвученнями десятків фільмів з 1960-х років. З 1975 року він є основним італійським голосом Аль Пачіно, а також дублював Джек Ніколсона, Майкла Дугласа та Гельмута Бергера.