Луї Маль
Оригінальне ім'я: Louis Malle
Професія:
- writer
- actor
- cinematographer
- director
- producer
Дата народження: 30.10.1932
Місце народження: Тюмері, Нор, Франція
Біографія: Луї Марі Маль (30 жовтня 1932 – 23 листопада 1995) був французьким кінорежисером, сценаристом і продюсером. Його фільм «Тихий світ» здобув Золоту пальмову гілку у 1956 році та Оскар за найкращий документальний фільм у 1957 році, хоча на церемонії нагороду було вручено співавтору фільму Жаку Іву Кусто, і самого Маля не вказували. У подальшій кар'єрі він неодноразово номінувався на Оскар. Маль також є одним із небагатьох режисерів, які кілька разів отримували Золотого лева.
Маль працював як у французькому кіно, так і в Голлівуді, випускаючи фільми як французькою, так і англійською мовами. Найвідоміші його фільми включають кримінальну стрічку «Ліфт на ешафот» (1958), воєнну драму «Лакомб, Люсьєн» (1974), романтичний кримінальний фільм «Атлантік-Сіті» (1980), комедійно-драматичний «Моя вечеря з Андре» (1981) та автобіографічний «Прощавай, діти» (1987).
Маль народився у заможній родині промисловців у Тюмері, Нор, Франція. Спочатку він вивчав політологію в Інституті політичних наук (Sciences Po), проте згодом перейшов на кіношколу IDHEC.
Він асистував Роберту Брессону у фільмі «Втеча людини» (1956), перш ніж зняти свій перший повнометражний фільм «Ліфт на ешафот» (1958), напружений трилер із оригінальним саундтреком Майлза Девіса, який зробив міжнародною зіркою Жанну Моро, тоді провідну театральну актрису Комеді Франсез. Малю було 24 роки.
Фільм Маля «Закохані» (1958), у якому також знімалась Моро, спричинив великий резонанс через сексуальний зміст, що призвело до знакової справи у Верховному суді США щодо юридичного визначення непристойності. Іноді Маля пов’язують із рухом «нової хвилі», і хоча його творчість не повністю вписується у авторські теорії, що застосовуються до робіт Годара, Трюффо, Шаброля, Ромера та інших, і він не мав жодного відношення до журналу Cahiers du cinéma, його фільми демонструють багато характеристик цього руху, таких як використання природного світла й зйомки на натурі. Фільм Маля «Зазі в метро» (1960), адаптація роману Реймона Кено, надихнув Трюффо написати Малю захоплений лист.
У 1968 році Маль відвідав Індію і зняв сімейну документальну серію «Примарна Індія» (1969), яка вийшла в кінотеатрах. Зосередившись на реальній Індії, її ритуалах і святах, Маль потрапив у немилість до уряду Індії через своє зображення країни в світлі прімодерних особливостей, і тому ББС було заборонено знімати в Індії на кілька років. Надалі Маль заявив, що цей документальний фільм про Індію був його улюбленим.
Пізніше Маль переїхав до США і продовжив режисерську діяльність там. Так само, як його ранні фільми на кшталт «Закохані» сприяли популяризації французького кіно в США, «Моя вечеря з Андре» стала однією з провідних стрічок у піднесенні американського незалежного кіно 1980-х.
Маль працював як у французькому кіно, так і в Голлівуді, випускаючи фільми як французькою, так і англійською мовами. Найвідоміші його фільми включають кримінальну стрічку «Ліфт на ешафот» (1958), воєнну драму «Лакомб, Люсьєн» (1974), романтичний кримінальний фільм «Атлантік-Сіті» (1980), комедійно-драматичний «Моя вечеря з Андре» (1981) та автобіографічний «Прощавай, діти» (1987).
Маль народився у заможній родині промисловців у Тюмері, Нор, Франція. Спочатку він вивчав політологію в Інституті політичних наук (Sciences Po), проте згодом перейшов на кіношколу IDHEC.
Він асистував Роберту Брессону у фільмі «Втеча людини» (1956), перш ніж зняти свій перший повнометражний фільм «Ліфт на ешафот» (1958), напружений трилер із оригінальним саундтреком Майлза Девіса, який зробив міжнародною зіркою Жанну Моро, тоді провідну театральну актрису Комеді Франсез. Малю було 24 роки.
Фільм Маля «Закохані» (1958), у якому також знімалась Моро, спричинив великий резонанс через сексуальний зміст, що призвело до знакової справи у Верховному суді США щодо юридичного визначення непристойності. Іноді Маля пов’язують із рухом «нової хвилі», і хоча його творчість не повністю вписується у авторські теорії, що застосовуються до робіт Годара, Трюффо, Шаброля, Ромера та інших, і він не мав жодного відношення до журналу Cahiers du cinéma, його фільми демонструють багато характеристик цього руху, таких як використання природного світла й зйомки на натурі. Фільм Маля «Зазі в метро» (1960), адаптація роману Реймона Кено, надихнув Трюффо написати Малю захоплений лист.
У 1968 році Маль відвідав Індію і зняв сімейну документальну серію «Примарна Індія» (1969), яка вийшла в кінотеатрах. Зосередившись на реальній Індії, її ритуалах і святах, Маль потрапив у немилість до уряду Індії через своє зображення країни в світлі прімодерних особливостей, і тому ББС було заборонено знімати в Індії на кілька років. Надалі Маль заявив, що цей документальний фільм про Індію був його улюбленим.
Пізніше Маль переїхав до США і продовжив режисерську діяльність там. Так само, як його ранні фільми на кшталт «Закохані» сприяли популяризації французького кіно в США, «Моя вечеря з Андре» стала однією з провідних стрічок у піднесенні американського незалежного кіно 1980-х.