Жак Вільре
Оригінальне ім'я: Jacques Villeret
Професія:
- actor
- singer
- producer
Дата народження: 06.02.1951
Місце народження: Тур, Індр-е-Луар, Франція
Біографія: Жак Віллере (6 лютого 1951 – 28 січня 2005) був французьким актором, найвідомішим у світі завдяки ролі Франсуа Піньона у комедії "Le Dîner de Cons". Протягом своєї кар'єри він здобув багато нагород, зокрема престижну медаль і титул Кавалера Легіону Почесного.
Віллере народився як Жакі Бюфрура в Лоші, Індр-е-Луар, Франція, у алжирця-батька та француженки-матері. Він навчався в Паризькому консерваторіумі (CNSAD) у тому ж класі, що й Луї Сеньє, дід Еммануель Сеньє та Матільди Сеньє. Хоча найбільшу славу йому принесла роль Франсуа Піньона в "Le Dîner de Cons" на сцені та у фільмі, його інші відомі ролі включали позаземного у "La soupe aux choux", аутиста Мо у "L'été en pente douce" та маршала Людвіга фон Апфельшруделя у "Papy fait de la résistance".
Під час зйомок фільму "Un aller simple", режисером якого був Лоран Ейнеманн, фільму про інтеграцію, расизм і конфлікт поколінь, він зазначив, що спостерігаючи за молодими акторами у фільмі, Барбарою Шульц і Лораном Дойчем, пригадував безтурботність, яку мав у молодості зі своїми друзями у консерваторії.
Коли його кар’єра була на піку, з успіхом "Le Dîner de Cons", усе обрушилось у трагедію, схожу на сюжет фільму. Віллере розлучився із дружиною і зазнав величезних фінансових труднощів через податкові проблеми, що погрузило його у депресію. Для втіхи він звернувся до алкоголю і став алкоголіком. Він ізолювався і довго ховався від світу. Пізніше він казав: "Алкоголь — друг, але друг, який шкодить".
Любов до професії допомогла Віллере повернути кар'єру з краю прірви. У 2001 році він в інтерв’ю висловлював захоплення виконавцями на кшталт Джонні Голлідея та Жака Бреля за їхній рівень відданості і цитував автора Луї-Фердінанда Селена: "Коли я пишу, я ставлю свої яйця на стіл".
У 1979 році Віллере одружився з Іриною Тарасов, актрисою і письменницею. Вони розлучилися в 1998 році. Тарасов описала їхнє спільне життя у своїй книзі "Un jour, tout ira bien" (Одного дня все буде добре).
У 2002 році Віллере познайомився з Сенї, сеньєлезько-французькою вдовою, яка походить через діда Мора Діарру Н’Дао з довгої лінії знаті Сересів із стародавнього Королівства Салум. Вони миттєво і глибоко закохалися. Вони були партнерами три роки, і вона хотіла переїхати до Парижа, щоб бути з ним, коли він помер в Еврё в січні 2005 року від печінкової кровотечі. Сенї написала спогади про їхнє життя разом, "Jacques Villeret, mon bébé blanc", які були опубліковані в Парижі видавництвом Le Cherche Midi у 2005 році.
Віллере народився як Жакі Бюфрура в Лоші, Індр-е-Луар, Франція, у алжирця-батька та француженки-матері. Він навчався в Паризькому консерваторіумі (CNSAD) у тому ж класі, що й Луї Сеньє, дід Еммануель Сеньє та Матільди Сеньє. Хоча найбільшу славу йому принесла роль Франсуа Піньона в "Le Dîner de Cons" на сцені та у фільмі, його інші відомі ролі включали позаземного у "La soupe aux choux", аутиста Мо у "L'été en pente douce" та маршала Людвіга фон Апфельшруделя у "Papy fait de la résistance".
Під час зйомок фільму "Un aller simple", режисером якого був Лоран Ейнеманн, фільму про інтеграцію, расизм і конфлікт поколінь, він зазначив, що спостерігаючи за молодими акторами у фільмі, Барбарою Шульц і Лораном Дойчем, пригадував безтурботність, яку мав у молодості зі своїми друзями у консерваторії.
Коли його кар’єра була на піку, з успіхом "Le Dîner de Cons", усе обрушилось у трагедію, схожу на сюжет фільму. Віллере розлучився із дружиною і зазнав величезних фінансових труднощів через податкові проблеми, що погрузило його у депресію. Для втіхи він звернувся до алкоголю і став алкоголіком. Він ізолювався і довго ховався від світу. Пізніше він казав: "Алкоголь — друг, але друг, який шкодить".
Любов до професії допомогла Віллере повернути кар'єру з краю прірви. У 2001 році він в інтерв’ю висловлював захоплення виконавцями на кшталт Джонні Голлідея та Жака Бреля за їхній рівень відданості і цитував автора Луї-Фердінанда Селена: "Коли я пишу, я ставлю свої яйця на стіл".
У 1979 році Віллере одружився з Іриною Тарасов, актрисою і письменницею. Вони розлучилися в 1998 році. Тарасов описала їхнє спільне життя у своїй книзі "Un jour, tout ira bien" (Одного дня все буде добре).
У 2002 році Віллере познайомився з Сенї, сеньєлезько-французькою вдовою, яка походить через діда Мора Діарру Н’Дао з довгої лінії знаті Сересів із стародавнього Королівства Салум. Вони миттєво і глибоко закохалися. Вони були партнерами три роки, і вона хотіла переїхати до Парижа, щоб бути з ним, коли він помер в Еврё в січні 2005 року від печінкової кровотечі. Сенї написала спогади про їхнє життя разом, "Jacques Villeret, mon bébé blanc", які були опубліковані в Парижі видавництвом Le Cherche Midi у 2005 році.