Александер Таро
Оригінальне ім'я: Alexandre Tharaud
Професія:
- actor
- writer
- musician
Дата народження: 09.12.1968
Місце народження: Париж, Франція
Біографія: Александр Таро (народився 9 грудня 1968 року) — французький піаніст. Активно виступає на концертних сценах та має багату й різноманітну дискографію.
Народився в Парижі, Таро відкрив для себе музичне середовище завдяки своїй матері, яка була викладачкою танців в Паризькій опері, та батькові, аматорському режисеру й співакові оперет. В юності він з'являвся на сценах театрів північної Франції, де сім'я часто проводила вихідні. Його дід був скрипалем у Парижі в 1920-1930-х роках. За ініціативою батьків Александр розпочав вивчати фортепіано у п'ять років і вступив до Консерваторії 14-го округу, де його викладачкою була Кармен Таккон-Девенат, учениця Маргеріт Лонг.
У 14 років вступив до Паризької консерваторії, де у 17 років отримав першу премію з фортепіано у класі Жермен Муньє. Під керівництвом Теодора Парасківеско він оволодів технікою гри на піаніно, також отримував поради від Клода Гельфера, Леона Флайшера та Нікіти Магалоффа. У 1987 році здобув третю премію на Міжнародному конкурсі Марії Канальс у Барселоні, а наступного року — перемогу на конкурсі в Сенігалії, Італія. У 1989 році отримав другу премію на Міжнародному музичному конкурсі ARD у Мюнхені. Його кар'єра швидко розвивалася в Європі, Північній Америці та Японії.
У 2009 році брав участь у шоу, присвяченому Еріку Саті, разом з актором Франсуа Морелем. Разом із співачкою Жюльєт організував «День Саті» в Cité de la musique, записаний для France Télévisions. Також співпрацював з французьким композитором Тьєррі Пеку, виконуючи прем'єру його першого концерту для фортепіано в жовтні 2006 року в Théâtre des Champs-Élysées, а пізніше записав її.
У 2012 році Таро знявся у французькому фільмі «Amour» режисера Міхаеля Ханеке, де грав самого себе поряд з Жан-Луї Трентнян, Еманюель Ріва та Ізабель Юппер, однак зазначив, що це не означає початок його акторської кар'єри.
У 2005 році The New York Times описала його виконання Баха на концерті як "чітко артикуляційне та яскраво окреслене".
У 2015 році Таро був головним виконавцем на концерті Prinsengrachtconcert в Амстердамі.
Після книги "Piano intime: conversations avec Nicolas Southon" (Philippe Rey, 2013) у 2017 році Таро опублікував другу книгу під назвою "Montrez-moi vos mains" (Покажіть мені ваші руки) (Grasset, 2017), в якій розповідає про свою кар'єру, методи роботи, стосунки з колегами, особливості публіки по всьому світу та особисті почуття щодо життя музиканта.
Народився в Парижі, Таро відкрив для себе музичне середовище завдяки своїй матері, яка була викладачкою танців в Паризькій опері, та батькові, аматорському режисеру й співакові оперет. В юності він з'являвся на сценах театрів північної Франції, де сім'я часто проводила вихідні. Його дід був скрипалем у Парижі в 1920-1930-х роках. За ініціативою батьків Александр розпочав вивчати фортепіано у п'ять років і вступив до Консерваторії 14-го округу, де його викладачкою була Кармен Таккон-Девенат, учениця Маргеріт Лонг.
У 14 років вступив до Паризької консерваторії, де у 17 років отримав першу премію з фортепіано у класі Жермен Муньє. Під керівництвом Теодора Парасківеско він оволодів технікою гри на піаніно, також отримував поради від Клода Гельфера, Леона Флайшера та Нікіти Магалоффа. У 1987 році здобув третю премію на Міжнародному конкурсі Марії Канальс у Барселоні, а наступного року — перемогу на конкурсі в Сенігалії, Італія. У 1989 році отримав другу премію на Міжнародному музичному конкурсі ARD у Мюнхені. Його кар'єра швидко розвивалася в Європі, Північній Америці та Японії.
У 2009 році брав участь у шоу, присвяченому Еріку Саті, разом з актором Франсуа Морелем. Разом із співачкою Жюльєт організував «День Саті» в Cité de la musique, записаний для France Télévisions. Також співпрацював з французьким композитором Тьєррі Пеку, виконуючи прем'єру його першого концерту для фортепіано в жовтні 2006 року в Théâtre des Champs-Élysées, а пізніше записав її.
У 2012 році Таро знявся у французькому фільмі «Amour» режисера Міхаеля Ханеке, де грав самого себе поряд з Жан-Луї Трентнян, Еманюель Ріва та Ізабель Юппер, однак зазначив, що це не означає початок його акторської кар'єри.
У 2005 році The New York Times описала його виконання Баха на концерті як "чітко артикуляційне та яскраво окреслене".
У 2015 році Таро був головним виконавцем на концерті Prinsengrachtconcert в Амстердамі.
Після книги "Piano intime: conversations avec Nicolas Southon" (Philippe Rey, 2013) у 2017 році Таро опублікував другу книгу під назвою "Montrez-moi vos mains" (Покажіть мені ваші руки) (Grasset, 2017), в якій розповідає про свою кар'єру, методи роботи, стосунки з колегами, особливості публіки по всьому світу та особисті почуття щодо життя музиканта.