Жиль Лелуш
Оригінальне ім'я: Gilles Lellouche
Професія:
- writer
- actor
- director
Дата народження: 05.07.1972
Місце народження: Савінь-сюр-Орж, Есон, Франція
Біографія: Жіль Лелуш (народився 5 липня 1972 року) — французький актор і режисер. Відомий своєю грою у фільмах «Нікому не кажи» (2006), «Мезрін» (2008), «Біліми нитками» (2010), «Гравці» (2012), «Зв’язок» (2014), «От життя!» (2017), «У безпеці» (2018) і «Поліція Північ» (2020). За свої ролі Лелуш був номінований на численні акторські премії Сезар, зокрема двічі як найкращий актор за фільми «У безпеці» та «Поліція Північ».
Як режисер він зняв фільми «Тону або пливи» (2018) та «Б’ючі серця» (2025), за які був двічі номінований на премію Сезар як найкращий режисер.
Лелуш народився в Савіньї-сюр-Орж, Франція, у батька алжирсько-єврейського походження та матері ірландсько-католицького походження. Його брат Філіп Лелуш також є актором і режисером.
З 2002 по 2013 рік Лелуш був у стосунках з акторкою Мелані Дуте, з якою мав доньку, народжену 5 вересня 2009 року.
З 2015 року Лелуш перебуває у стосунках з колишньою моделлю та дизайнеркою ювелірних прикрас Алізе Гіношет, з якою у нього народився син у листопаді 2022 року.
У січні 2017 року після суспільної критики призначення режисера Романа Полянського на посаду голови церемонії нагородження «Сезар» 2017 року, незважаючи на його судимість за сексуальне насильство над 13-річною дівчинкою та перебування у розшуку з 1978 року, Лелуш висловив підтримку режисеру в інтерв’ю газеті Le Parisien, заявивши: «У Франції ми робимо скандали з усього. Ми в цьому країні через це помираємо. На мою думку, потрібно бути послідовним. Полянський живе у Франції вже сорок років. Факти, у яких його звинувачують, сталися ще до його приїзду. Протягом усіх цих років він знімав фільми! Тоді йому мала бути заборонена присутність чи робота на нашій території. Але ми його прийняли, дали йому нагороди, хвалимо його за те, що він великий режисер і є частиною історії кіно. Я не виправдовую факти. Але чому сьогодні більше, ніж раніше, має бути скандал? Що з нами трапилося? Ми стали американцями? Я з цим не згоден.» [...] «У Франції є багато людей, яких можна критикувати, і які досі мають політичне, соціальне чи економічне життя. Ми не садили їх до в’язниці, не робили навколо них скандалів. Навіть жертва втомилася від цієї історії! Влаштовувати скандал тільки тепер, бо він став президентом «Сезар», — це безглуздо.» Полянський пізніше відмовився від статусу голови церемонії «Сезар» після суспільного осуду, що включав петицію з 61 000 підписів і заклики бойкотувати церемонію.
Як режисер він зняв фільми «Тону або пливи» (2018) та «Б’ючі серця» (2025), за які був двічі номінований на премію Сезар як найкращий режисер.
Лелуш народився в Савіньї-сюр-Орж, Франція, у батька алжирсько-єврейського походження та матері ірландсько-католицького походження. Його брат Філіп Лелуш також є актором і режисером.
З 2002 по 2013 рік Лелуш був у стосунках з акторкою Мелані Дуте, з якою мав доньку, народжену 5 вересня 2009 року.
З 2015 року Лелуш перебуває у стосунках з колишньою моделлю та дизайнеркою ювелірних прикрас Алізе Гіношет, з якою у нього народився син у листопаді 2022 року.
У січні 2017 року після суспільної критики призначення режисера Романа Полянського на посаду голови церемонії нагородження «Сезар» 2017 року, незважаючи на його судимість за сексуальне насильство над 13-річною дівчинкою та перебування у розшуку з 1978 року, Лелуш висловив підтримку режисеру в інтерв’ю газеті Le Parisien, заявивши: «У Франції ми робимо скандали з усього. Ми в цьому країні через це помираємо. На мою думку, потрібно бути послідовним. Полянський живе у Франції вже сорок років. Факти, у яких його звинувачують, сталися ще до його приїзду. Протягом усіх цих років він знімав фільми! Тоді йому мала бути заборонена присутність чи робота на нашій території. Але ми його прийняли, дали йому нагороди, хвалимо його за те, що він великий режисер і є частиною історії кіно. Я не виправдовую факти. Але чому сьогодні більше, ніж раніше, має бути скандал? Що з нами трапилося? Ми стали американцями? Я з цим не згоден.» [...] «У Франції є багато людей, яких можна критикувати, і які досі мають політичне, соціальне чи економічне життя. Ми не садили їх до в’язниці, не робили навколо них скандалів. Навіть жертва втомилася від цієї історії! Влаштовувати скандал тільки тепер, бо він став президентом «Сезар», — це безглуздо.» Полянський пізніше відмовився від статусу голови церемонії «Сезар» після суспільного осуду, що включав петицію з 61 000 підписів і заклики бойкотувати церемонію.