Гільєрмо дель Торо
Оригінальне ім'я: Guillermo del Toro
Професія:
- writer
- producer
- director
- actor
Дата народження: 09.10.1964
Місце народження: Гвадалахара, Халіско, Мексика
Біографія: Гільєрмо дель Торо Гомес (іспанською: [ɡiˈʝeɾmo ðelˈtoɾo]; народився 9 жовтня 1964 року) — мексиканський режисер, автор і художник. Його творчість характеризується міцним зв’язком із казками, готичністю та хоррором, часто поєднуючи жанри для надання візуальної або поетичної краси потворному. Він усе життя захоплюється монстрами, яких вважає символами великої сили. Відомий як піонер темного фентезі у кінематографі, використовуючи образи комах і релігійні символи, теми католицизму, відзначаючи неповторність, мотиви підземного світу, реальні спецефекти та домінуюче янтарне освітлення.
Протягом кар'єри дель Торо працював як над іспаномовними фільмами — такими як «Кронос» (1993), «Хребет диявола» (2001) та «Лабіринт Фавна» (2006), так і над англомовними — серед яких «Мімік» (1997), «Блейд II» (2002), «Хеллбой» (2004) та його продовження «Хеллбой II: Золота армія» (2008), «Тихоокеанський рубіж» (2013), «Момотаро: Червоний пік» (2015), «Форма води» (2017), «Пекельна алея» (2021) і «Піноккіо» (2022).
Як продюсер чи сценарист він працював над фільмами «Будинок сиріт» (2007), «Не бійся темряви» (2010), франшизою «Гобіт» (2012–2014), «Мама» (2013), «Книга життя» (2014), «Тихоокеанський рубіж: Повстання» (2018), «Страшні історії» (2019) та «Відьми» (2020). У 2022 році він створив антологічний хоррор-серіал Netflix «Кабінет цікавостей Гільєрмо дель Торо», що містить колекцію класичних жахів.
Разом із Чаком Гоґаном він написав трилогію романів «Штам» (2009–2011), яка згодом була адаптована в комікс-серію (2011–2015) і телевізійний серіал із живою дією (2014–2017). У співпраці з DreamWorks Animation та Netflix створив анімаційну франшизу «Казки Аркадії», що складається із серіалів «Мисливці на тролів» (2016–2018), «3Знизу» (2018–2019) і «Чарівники» (2020) та сіквелу «Мисливці на тролів: Воскресіння титанів» (2021).
Дель Торо є близьким другом інших мексиканських кінематографістів Альфонсо Куарона та Алехандро Ґ. Іньярріту, разом їх називають «Трійцею друзів мексиканського кіно». Він здобув численні нагороди, серед яких три премії «Оскар», три BAFTA, дві «Золоті глобуси», премію «Дейтайм Еммі» та «Золотого лева». У 2018 році його включили до списку 100 найвпливовіших людей світу за версією журналу Time, а в 2019 він отримав зірку на Голлівудській Алеї Слави.
Протягом кар'єри дель Торо працював як над іспаномовними фільмами — такими як «Кронос» (1993), «Хребет диявола» (2001) та «Лабіринт Фавна» (2006), так і над англомовними — серед яких «Мімік» (1997), «Блейд II» (2002), «Хеллбой» (2004) та його продовження «Хеллбой II: Золота армія» (2008), «Тихоокеанський рубіж» (2013), «Момотаро: Червоний пік» (2015), «Форма води» (2017), «Пекельна алея» (2021) і «Піноккіо» (2022).
Як продюсер чи сценарист він працював над фільмами «Будинок сиріт» (2007), «Не бійся темряви» (2010), франшизою «Гобіт» (2012–2014), «Мама» (2013), «Книга життя» (2014), «Тихоокеанський рубіж: Повстання» (2018), «Страшні історії» (2019) та «Відьми» (2020). У 2022 році він створив антологічний хоррор-серіал Netflix «Кабінет цікавостей Гільєрмо дель Торо», що містить колекцію класичних жахів.
Разом із Чаком Гоґаном він написав трилогію романів «Штам» (2009–2011), яка згодом була адаптована в комікс-серію (2011–2015) і телевізійний серіал із живою дією (2014–2017). У співпраці з DreamWorks Animation та Netflix створив анімаційну франшизу «Казки Аркадії», що складається із серіалів «Мисливці на тролів» (2016–2018), «3Знизу» (2018–2019) і «Чарівники» (2020) та сіквелу «Мисливці на тролів: Воскресіння титанів» (2021).
Дель Торо є близьким другом інших мексиканських кінематографістів Альфонсо Куарона та Алехандро Ґ. Іньярріту, разом їх називають «Трійцею друзів мексиканського кіно». Він здобув численні нагороди, серед яких три премії «Оскар», три BAFTA, дві «Золоті глобуси», премію «Дейтайм Еммі» та «Золотого лева». У 2018 році його включили до списку 100 найвпливовіших людей світу за версією журналу Time, а в 2019 він отримав зірку на Голлівудській Алеї Слави.