Тільда Свінтон
Оригінальне ім'я: Tilda Swinton
Професія:
- writer
- actor
- voice_actor
- director
Дата народження: 05.11.1960
Місце народження: Лондон, Англія, Сполучене Королівство
Біографія: Кетрін Матильда Свінтон (народилася 5 листопада 1960 року) — визнана британська акторка шотландського походження, відома своїми різнобічними ролями у незалежних фільмах і блокбастерах. Вона отримала численні нагороди протягом тривалої кар'єри, включаючи премію «Оскар» та дві премії BAFTA, а також була номінована на три премії «Золотий глобус» і п’ять премій Гільдії кіноакторів США (Screen Actors Guild Awards).
Свінтон почала свою кар'єру з участі в експериментальних фільмах, починаючи з «Караваджо» (1986), потім «Останній з Англії» (1988), «Військовий реквієм» (1989) і «Сад» (1990). Вона отримала Кубок Вольпі за найкращу жіночу роль на Венеційському кінофестивалі за свою роль Ізабелли Французької у фільмі «Едвард II» (1991). Потім вона зіграла в «Орландо» (1992) режисерки Саллі Поттер, за яку була номінована на Європейську кінопремію за найкращу жіночу роль. Вона була номінована на «Золотий глобус» за роль у фільмі «Глибокий кінець» (2001), а також з’явилася у фільмах «Ванільне небо» (2001), «Адаптація» (2002), «Костянтин» (2005), «Джулія» (2008) і «Я – любов» (2009).
За роль у фільмі «Молодий Адам» (2003) вона отримала Премію Британської Академії Шотландії за найкращу жіночу роль. Її виконання у стрічці «Майкл Клейтон» (2007) принесло їй «Оскар» за найкращу жіночу роль другого плану та премію BAFTA за найкращу жіночу роль другого плану. Окрім цього, вона отримала Європейську кінопремію за найкращу жіночу роль і була номінована на премію BAFTA за найкращу жіночу роль у головній ролі за психологічний трилер «Нам потрібно поговорити про Кевіна» (2011). Свінтон також зіграла Білу Відьму у серії «Хроніки Нарнії» (2005–2010) та Стародавню у франшизі Кінематографічного Всесвіту Marvel.
Свінтон отримала премію Річарда Гарріса від Британської премії незалежного кіно за внесок у британську кіноіндустрію. У 2013 році вона отримала особливу відзнаку від Музею сучасного мистецтва. У 2020 році Свінтон була удостоєна стипендії Британського інституту кіно — найвищої почесної нагороди цього закладу — за «ризиковано еклектичні та вражаючі таланти як виконавиці та кінорежисерки», а також за великий внесок у кінокультуру, незалежне кінопоказування та благодійність. Того ж року газета The New York Times поставила її на тринадцяте місце в списку найвидатніших акторів XXI століття на той час.
Свінтон почала свою кар'єру з участі в експериментальних фільмах, починаючи з «Караваджо» (1986), потім «Останній з Англії» (1988), «Військовий реквієм» (1989) і «Сад» (1990). Вона отримала Кубок Вольпі за найкращу жіночу роль на Венеційському кінофестивалі за свою роль Ізабелли Французької у фільмі «Едвард II» (1991). Потім вона зіграла в «Орландо» (1992) режисерки Саллі Поттер, за яку була номінована на Європейську кінопремію за найкращу жіночу роль. Вона була номінована на «Золотий глобус» за роль у фільмі «Глибокий кінець» (2001), а також з’явилася у фільмах «Ванільне небо» (2001), «Адаптація» (2002), «Костянтин» (2005), «Джулія» (2008) і «Я – любов» (2009).
За роль у фільмі «Молодий Адам» (2003) вона отримала Премію Британської Академії Шотландії за найкращу жіночу роль. Її виконання у стрічці «Майкл Клейтон» (2007) принесло їй «Оскар» за найкращу жіночу роль другого плану та премію BAFTA за найкращу жіночу роль другого плану. Окрім цього, вона отримала Європейську кінопремію за найкращу жіночу роль і була номінована на премію BAFTA за найкращу жіночу роль у головній ролі за психологічний трилер «Нам потрібно поговорити про Кевіна» (2011). Свінтон також зіграла Білу Відьму у серії «Хроніки Нарнії» (2005–2010) та Стародавню у франшизі Кінематографічного Всесвіту Marvel.
Свінтон отримала премію Річарда Гарріса від Британської премії незалежного кіно за внесок у британську кіноіндустрію. У 2013 році вона отримала особливу відзнаку від Музею сучасного мистецтва. У 2020 році Свінтон була удостоєна стипендії Британського інституту кіно — найвищої почесної нагороди цього закладу — за «ризиковано еклектичні та вражаючі таланти як виконавиці та кінорежисерки», а також за великий внесок у кінокультуру, незалежне кінопоказування та благодійність. Того ж року газета The New York Times поставила її на тринадцяте місце в списку найвидатніших акторів XXI століття на той час.