Джеймс Дональд

Біографія: Джеймс Дональд (18 травня 1917 - 3 серпня 1993) був шотландським актором. Високий та худорлявий, він спеціалізувався на ролях авторитетних постатей: військових офіцерів, лікарів чи вчених. Дональд народився в Абердині і зробив свій перший професійний театральний дебют десь наприкінці 1930-х років, пройшовши навчання в школі Россалл на узбережжі Філд у Ланкаширі. Під час Другої світової війни він знімався в другорядних ролях у таких пропагандистських класиках, як "В якій ми служимо" (1942), "Чи був день хорошим?" (1942) і "Шлях уперед" (1944), а також зіграв пана Вінкла у художньому фільмі 1952 року за "Записками Піквіка". Проте головні ролі завжди його оминули до виходу фільму "Пристрасть до життя" (1956), де він зіграв Тео Ван Гога. Його театральна робота включала "Теперішній сміх" Ноеля Коварда (1943), в якому сам Ковард був головним актором, а також "Орел з двома головами" (1947), "Ти ніколи не можеш знати" (1948) та "Спадкоємиця" (1949) разом з Ральфом Річардсоном, Пеггі Ешкрофт та Дональдом Сінденом. Він залишив пам’ятачий образ майора Кліптона, лікаря, який висловлює серйозні сумніви в розумі полковника Ніколсона (Алек Гіннесс) у його спробах побудувати міст, аби показати свою перевагу японським полоненим, у фільмі "Міст через річку Квай" (1957). Його фінальні слова: "Божевілля!, Божевілля!". Він також зіграв капітана групи Ремзі, старшого британського офіцера у фільмі "Великий втеча" (1963), а також другорядні ролі в інших визначних фільмах у Великій Британії та США, серед яких "Вікінги" (1958), "Королівська щука" (1965), "Кинути тінь велетня" (1966) та "Квотермасс і яма" (1967). Дональд був головним актором у телевізійній адаптації роману А. Дж. Кроніна "Цитадель" 1960 року і регулярно з'являвся в багатьох інших телевізійних драмах у Великій Британії та США, а також на сцені. У 1961 році він зіграв принца Альберта поряд з Джулі Гарріс у ролі королеви Вікторії у постановці театру Hallmark Hall of Fame п'єси Лоренса Хаусмана "Вікторія Регіна".