Момої Каорі
Оригінальне ім'я: Kaori Momoi
Професія:
- actor
- writer
- singer
- director
Дата народження: 08.04.1952
Місце народження: Токіо, Японія
Біографія: Каорі Момої (桃井 かおり, Момої Каорі, народилася 8 квітня 1952 року в Токіо, Японія) — японська актриса.
Момої народилася в Токіо, і у віці 12 років поїхала до Лондона для навчання танцям у Королівській балетній академії. Після трьох років вона повернулася до Токіо, пізніше закінчила Школу драматичного мистецтва Японії Бунгакудза. У 1971 році Момої дебютувала у фільмі режисера Кона Ітикави "Ai Futatabi" (любити знову), розпочавши кар'єру, що вже охоплює понад 35 років і понад 60 фільмів.
Як актриса вона працювала з деякими з найвизначніших режисерів Японії, включаючи Акіру Куросаву ("Кагемуша", 1980), Тацуми Кумашіро ("Seishun no Satetsu", 1974), Йоджі Ямаду ("Жовта хустинка", 1977 та "Otoko wa Tsuraiyo", 1979), Шьоєя Імамуру ("Чому б і ні?", 1981), Шунджі Іваї ("Swallowtail Butterfly", 1996), Дзюн Ітикаву ("Tokyo Yakyoku", 1997), Мітані Кокі ("Welcome Back, Mr. McDonald", 1997), Йосіміццу Моріта ("Like Asura", 2003) і, найсвіжіше, Такасі Міїке ("IZO", "Sukiyaki Western Django").
Вона також знімалась у фільмі "Сонце" (2005), режисером якого був Александр Сокуров, і з'явилася у фільмі "Щоденники гейші" режисера Роба Маршалла.
За свої ролі у японському кінематографі Момої отримала багато нагород. Вона двічі здобувала премію Японської академії за найкращу жіночу роль і одного разу за найкращу жіночу роль другого плану, а також була визнана найкращою актрисою на Міжнародному кінофестивалі в Нью-Йорку 1983 року за роль у фільмі "Giwaku" (Підозра).
Популярна серед японців усіх вікових категорій і визнана подіумом модних тенденцій, Момої ніколи не сидить без діла, займаючись різними проектами у виробництві, режисурі, сценаристиці та дизайні, окрім акторської діяльності. Вона також випустила близько 15 музичних альбомів як співачка і є дуже затребуваною есеїсткою.
Вона отримала нагороду за найкращу жіночу роль на 7-й церемонії вручення Hochi Film Award за фільм "Giwaku".
Її останнім фільмом є стрічка Маріса Мартінсона "Amaya", яка вийшла 17 вересня 2010 року.
Момої народилася в Токіо, і у віці 12 років поїхала до Лондона для навчання танцям у Королівській балетній академії. Після трьох років вона повернулася до Токіо, пізніше закінчила Школу драматичного мистецтва Японії Бунгакудза. У 1971 році Момої дебютувала у фільмі режисера Кона Ітикави "Ai Futatabi" (любити знову), розпочавши кар'єру, що вже охоплює понад 35 років і понад 60 фільмів.
Як актриса вона працювала з деякими з найвизначніших режисерів Японії, включаючи Акіру Куросаву ("Кагемуша", 1980), Тацуми Кумашіро ("Seishun no Satetsu", 1974), Йоджі Ямаду ("Жовта хустинка", 1977 та "Otoko wa Tsuraiyo", 1979), Шьоєя Імамуру ("Чому б і ні?", 1981), Шунджі Іваї ("Swallowtail Butterfly", 1996), Дзюн Ітикаву ("Tokyo Yakyoku", 1997), Мітані Кокі ("Welcome Back, Mr. McDonald", 1997), Йосіміццу Моріта ("Like Asura", 2003) і, найсвіжіше, Такасі Міїке ("IZO", "Sukiyaki Western Django").
Вона також знімалась у фільмі "Сонце" (2005), режисером якого був Александр Сокуров, і з'явилася у фільмі "Щоденники гейші" режисера Роба Маршалла.
За свої ролі у японському кінематографі Момої отримала багато нагород. Вона двічі здобувала премію Японської академії за найкращу жіночу роль і одного разу за найкращу жіночу роль другого плану, а також була визнана найкращою актрисою на Міжнародному кінофестивалі в Нью-Йорку 1983 року за роль у фільмі "Giwaku" (Підозра).
Популярна серед японців усіх вікових категорій і визнана подіумом модних тенденцій, Момої ніколи не сидить без діла, займаючись різними проектами у виробництві, режисурі, сценаристиці та дизайні, окрім акторської діяльності. Вона також випустила близько 15 музичних альбомів як співачка і є дуже затребуваною есеїсткою.
Вона отримала нагороду за найкращу жіночу роль на 7-й церемонії вручення Hochi Film Award за фільм "Giwaku".
Її останнім фільмом є стрічка Маріса Мартінсона "Amaya", яка вийшла 17 вересня 2010 року.