Маріанне Зегебрехт
Оригінальне ім'я: Marianne Sägebrecht
Професія:
- actor
Дата народження: 27.08.1945
Місце народження: Штарнберг, Баварія, Німеччина
Біографія: Маріанна Зегебрехт (народилася 27 серпня 1945 року в Штарнберзі, Баварія) — німецька актриса, найбільш відома своїми ролями у фільмах «Сьогребай», «Багдадське кафе» та «Війна троянд».
Ця рубенсівська виконавиця з обличчям у формі серця та дитячими рисами почала свою кар'єру як провідна продюсерка та виконавиця на альтернативній театральній та кабаретній сцені Німеччини. Еклектичне минуле Маріанни Зегебрехт включало роботу медичною лабораторною помічницею та редакторкою в журналі, перш ніж вона знайшла своє покликання у шоу-бізнесі. Твердо стверджуючи, що надихалася баварським божевільним королем Людвігом II, вона стала відомою як «мати субкультури Мюнхена» як продюсерка та виконавиця авангардного театру та кабаре-ревю, особливо зі своїм колективом Opera Curiosa.
Режисер Персі Адлон помітив її у 1977 році у виставі «Адель Шпіцедер», де вона грала роль тендітної повії, і запросив у свій телевізійний спецпроект «Герр Кішот» (1979), в якому вона зіграла мадам Санчес/пані Санчо Панса — переосмислення Дон Кіхота. Режисер знявся у невеликій ролі у фільмі «Качеля» (1983), а потім створив головну роль Маріанни, повної судмедекспертки, яка закохується у кондуктора метро у фільмі «Сьогребай» (1985) саме для неї.
Американські фільми також її залучали, і Зегебрехт часто отримувала ролі, пристосовані до її унікальних здібностей. Пол Мазурський адаптував роль тевтонської масажистки для неї у стрічці «Місяць над Парадором» (1988), тоді як Денні ДеВіто написав роль німецької домогосподарки для розлученої пари у фільмі «Війна троянд» (1989). Повернувшись до Німеччини, вона блищала у ролі сором’язливої служниці 1930-х років, яка вийшла заміж за свого єврейського роботодавця за зручністю, а потім закохалася, у фільмі «Марта і я» (1990; випущений у США 1995 року). Зегебрехт зіграла головну роль у чорній комедії як нещасна дружина, чиїй зрадливий чоловік планує її смерть у фільмі «Мону повинні вбити» (1994) та мала невеликі другорядні ролі у стрічках «Вогняний велетень» (1996) та «Ручна поклажа» (1998).
Ця рубенсівська виконавиця з обличчям у формі серця та дитячими рисами почала свою кар'єру як провідна продюсерка та виконавиця на альтернативній театральній та кабаретній сцені Німеччини. Еклектичне минуле Маріанни Зегебрехт включало роботу медичною лабораторною помічницею та редакторкою в журналі, перш ніж вона знайшла своє покликання у шоу-бізнесі. Твердо стверджуючи, що надихалася баварським божевільним королем Людвігом II, вона стала відомою як «мати субкультури Мюнхена» як продюсерка та виконавиця авангардного театру та кабаре-ревю, особливо зі своїм колективом Opera Curiosa.
Режисер Персі Адлон помітив її у 1977 році у виставі «Адель Шпіцедер», де вона грала роль тендітної повії, і запросив у свій телевізійний спецпроект «Герр Кішот» (1979), в якому вона зіграла мадам Санчес/пані Санчо Панса — переосмислення Дон Кіхота. Режисер знявся у невеликій ролі у фільмі «Качеля» (1983), а потім створив головну роль Маріанни, повної судмедекспертки, яка закохується у кондуктора метро у фільмі «Сьогребай» (1985) саме для неї.
Американські фільми також її залучали, і Зегебрехт часто отримувала ролі, пристосовані до її унікальних здібностей. Пол Мазурський адаптував роль тевтонської масажистки для неї у стрічці «Місяць над Парадором» (1988), тоді як Денні ДеВіто написав роль німецької домогосподарки для розлученої пари у фільмі «Війна троянд» (1989). Повернувшись до Німеччини, вона блищала у ролі сором’язливої служниці 1930-х років, яка вийшла заміж за свого єврейського роботодавця за зручністю, а потім закохалася, у фільмі «Марта і я» (1990; випущений у США 1995 року). Зегебрехт зіграла головну роль у чорній комедії як нещасна дружина, чиїй зрадливий чоловік планує її смерть у фільмі «Мону повинні вбити» (1994) та мала невеликі другорядні ролі у стрічках «Вогняний велетень» (1996) та «Ручна поклажа» (1998).