Мія Ферроу
Оригінальне ім'я: Mia Farrow
Професія:
- actor
- musician
- model
Дата народження: 09.02.1945
Місце народження: Лос-Анджелес, Каліфорнія, США
Біографія: Марія де Лурдес Вілльєрс "Мія" Ферроу (народилася 9 лютого 1945 року) — американська акторка, активістка та колишня модель. Ферроу зіграла більш ніж у 50 фільмах та здобула численні нагороди, серед яких премія «Золотий глобус» та три номінації на премію BAFTA. Вона також відома своєю масштабною роботою як Добра волонтерка ЮНІСЕФ, включно з гуманітарною діяльністю в Дарфурі, Чаді та Центральноафриканській Республіці. У 2008 році журнал Time назвав її однією з найвпливовіших людей у світі.
Найстарша донька австралійського режисера Джона Ферроу та ірландської акторки Морін О'Салліван, Ферроу отримала суворе католицьке виховання у Беверлі-Гіллз, Каліфорнія. Працювала моделлю в підлітковому віці, вперше здобула відомість роллю Еллісон Маккензі у телевізійному мильному серіалі «Пейтон-Плейс» (1964–1966). Її дебют у повнометражному фільмі «Зброя Батасі» (1964) приніс їй премію «Золотий глобус» як новій зірці року, а додаткову популярність вона здобула через дворічний шлюб із Френком Сінатрою, за якого вийшла заміж у 21 рік. Роль Розмарі Вудхаус у фільмі жахів «Дитина Розмарі» (1968) принесла їй номінації на премії BAFTA та «Золотий глобус» за найкращу жіночу роль. Третю номінацію на «Золотий глобус» вона отримала за роль у стрічці «Джон і Мері» (1969).
У 1971 році Ферроу стала першою американською акторкою в історії, що приєдналася до Королівської шекспірівської компанії, виступивши в ролі Жанни д’Арк у виставі «Жанна д’Арк на кладах». Потім пішли театральні постановки "Мері Роуз" (1972), "Три сестри" (1973) та "Іванов" (1976). Також у 1970-х роках вона знімалась у кількох фільмах, серед яких екранізація «Великого Гетсбі» (1974) та комедія Роберта Олтмена «Весілля» (1978).
У 1979 році Ферроу розпочала стосунки з кінорежисером Вуді Алленом і протягом понад десяти років знімалась у 13 його фільмах, починаючи з «Секс-комедії на літо» (1982). За ролі у кількох його стрічках вона отримала численні критичні визнання, включно з номінаціями на премію «Золотий глобус» за «Бродуей Денні Роуз» (1984), «Пурпурова троянда Каїра» (1985) та «Аліса» (1990), а також номінацію BAFTA за «Ганна і її сестри» (1986). Після розриву з Алленом у 1992 році Ферроу публічно звинуватила його в сексуальному насильстві над їхньою прийомною донькою Ділан у віці семи років, чого він неодноразово заперечував. Опіку над Ділан Ферроу зберегла. Ці заяви отримали нову суспільну увагу після інтерв’ю Ділан 2013 року, в якому вона повторила звинувачення.
З початку 2000-х Ферроу періодично з’являлася на телебаченні, зокрема в серіалі "Третій нагляд" (2001–2003). Також вона виконувала другорядні ролі у фільмах «Омен» (2006), «Будь ласка, не зіпсуйте» (2008) та «Темна конячка» (2011). Ферроу присвятила значну частину свого часу вихованню своїх біологічних та прийомних дітей, а також брала участь у гуманітарних місіях за кордоном, зокрема впродовж захисту прав людини в країнах Африки.
Найстарша донька австралійського режисера Джона Ферроу та ірландської акторки Морін О'Салліван, Ферроу отримала суворе католицьке виховання у Беверлі-Гіллз, Каліфорнія. Працювала моделлю в підлітковому віці, вперше здобула відомість роллю Еллісон Маккензі у телевізійному мильному серіалі «Пейтон-Плейс» (1964–1966). Її дебют у повнометражному фільмі «Зброя Батасі» (1964) приніс їй премію «Золотий глобус» як новій зірці року, а додаткову популярність вона здобула через дворічний шлюб із Френком Сінатрою, за якого вийшла заміж у 21 рік. Роль Розмарі Вудхаус у фільмі жахів «Дитина Розмарі» (1968) принесла їй номінації на премії BAFTA та «Золотий глобус» за найкращу жіночу роль. Третю номінацію на «Золотий глобус» вона отримала за роль у стрічці «Джон і Мері» (1969).
У 1971 році Ферроу стала першою американською акторкою в історії, що приєдналася до Королівської шекспірівської компанії, виступивши в ролі Жанни д’Арк у виставі «Жанна д’Арк на кладах». Потім пішли театральні постановки "Мері Роуз" (1972), "Три сестри" (1973) та "Іванов" (1976). Також у 1970-х роках вона знімалась у кількох фільмах, серед яких екранізація «Великого Гетсбі» (1974) та комедія Роберта Олтмена «Весілля» (1978).
У 1979 році Ферроу розпочала стосунки з кінорежисером Вуді Алленом і протягом понад десяти років знімалась у 13 його фільмах, починаючи з «Секс-комедії на літо» (1982). За ролі у кількох його стрічках вона отримала численні критичні визнання, включно з номінаціями на премію «Золотий глобус» за «Бродуей Денні Роуз» (1984), «Пурпурова троянда Каїра» (1985) та «Аліса» (1990), а також номінацію BAFTA за «Ганна і її сестри» (1986). Після розриву з Алленом у 1992 році Ферроу публічно звинуватила його в сексуальному насильстві над їхньою прийомною донькою Ділан у віці семи років, чого він неодноразово заперечував. Опіку над Ділан Ферроу зберегла. Ці заяви отримали нову суспільну увагу після інтерв’ю Ділан 2013 року, в якому вона повторила звинувачення.
З початку 2000-х Ферроу періодично з’являлася на телебаченні, зокрема в серіалі "Третій нагляд" (2001–2003). Також вона виконувала другорядні ролі у фільмах «Омен» (2006), «Будь ласка, не зіпсуйте» (2008) та «Темна конячка» (2011). Ферроу присвятила значну частину свого часу вихованню своїх біологічних та прийомних дітей, а також брала участь у гуманітарних місіях за кордоном, зокрема впродовж захисту прав людини в країнах Африки.