Натар Унгалаак

Біографія: Натар Унгалаак — талановитий режисер, актор та скульптор з Іглуоліку, Нунавут. Унгалаак почав свою художню практику різьбленням, коли був дитиною, використовуючи інструменти своїх дідусів і бабусь, згодом продавав свої роботи, щоб купити кінообладнання разом із Захаріасом Кунаком і заснувати компанію Isuma Productions, базовану в Іглуоліку.

Унгалаак зіграв у багатьох фільмах і телевізійних шоу, найбільш відомий як головний герой Атана́рджуат у фільмі «Атана́рджуат: Швидкий бігун» (2001), який було презентовано на Каннському кінофестивалі. Він дебютував як режисер у 2016 році з фільмом «Шукачі» (2016). Він також є талановитим різьбярем. Роботи Унгалаака часто виконані з каменю та зображують традиційні інуїтські образи та практики. Відомо, що у деяких своїх різьбленнях Унгалаак використовує волосся тварин, наприклад, у роботі «Седна з гребінцем» (1985). У цій скульптурі богиню Седну з білого мильного каменю зображено, що лежить на камені, із риб'ячим хвостом, що огинає дно каменю. Волосся Седни виготовлено із хутра і виступає навколо її голови, створюючи червоний ореол. У правій руці вона тримає кістяний гребінець для волосся. Скульптури Унгалаака сміливо вирізані з мінімальною кількістю негативного простору, і фігури завжди ніби затамовані в русі.

Унгалаак отримав багато нагород за акторську майстерність, зокрема «Найкращий актор» від Американської індійської кіноакадемії у 2002 році, «Найкраща чоловіча роль» від премії Genie Awards у 2009 році, а також його фільм «Необхідності життя», або «Інууджутіксак», потрапив до короткого списку Оскарів 2009 року у категорії «Найкращий фільм іноземною мовою». Унгалаак знімався, продюсував, режисував та працював з камерами у численних проектах Isuma. Перед головною роллю у культовому, володарі Золотої камерної премії Каннського фестивалю «Атанарджуат: Швидкий бігун» (2001), Натар грав значні ролі в інших канадських і американських фільмах, серед яких «Каблунак» (1994), «Слава і честь» (1998), «Морозний вогонь» (1994), «Трибунал у Фортитью-Бей» (1994), «Вбивство уві сні» (2004), «Щоденники Кнуда Расмуссена» (2006), «Необхідності життя» (2008) та «Майна» (2013). Він неодноразово брав участь у кінофестивалях у ролі актора й режисера, зокрема Каннському кінофестивалі. Різьблення Унгалаака експонувалося по всій Канаді і є у колекціях провідних установ, у тому числі Канадської національної галереї в Оттаві. Про нього писали у численних публікаціях, багато разів у журналі Inuit Art Quarterly, а робота «Седна з гребінцем» була на обкладинці осіннього номера 1993 року. Нещодавно колектив Isuma TV було обрано представляти Канаду на Венеційському бієнале сучасного мистецтва 2018 року.