Олівер Рід

Біографія: Роберт Олівер Рід (13 лютого 1938 – 2 травня 1999) був англійським актором, відомим своїм «бунтівним» стилем життя. Після перших значних ролей у фільмах жахів студії Hammer на початку 1960-х років, він зіграв у таких відомих стрічках, як «Пастка» (1966), в ролі Білла Сайкса у фільмі «Олівер!» (1968), що отримав премію Оскар за найкращий фільм і режисером якого був його стрий Карол Рід; «Жінки в коханні» (1969), «Ганнібал Брукс» (1969), «Дияволи» (1971), виконав роль Атоса у «Трьох мушкетерах» (1973) та «Чотирьох мушкетерах» (1974); коханця і вітчима у «Томмі» (1975), «Жартівник» (1995) та «Гладіатор» (2000).

За роль Антонія Проксіма, старого суворого тренера гладіаторів у фільмі Рідлі Скотта «Гладіатор», що став його останньою роботою у кіно, Ріда посмертно номінували на премію BAFTA за найкращу чоловічу роль другого плану у 2000 році. На піку своєї кар’єри, у 1971 році, британські кінопрокатники визнали Ріда п’ятим найпопулярнішим актором у касовому прокаті. Британський інститут кіно (BFI) заявив, що «співпраця з Майклом Вінером і Кеном Расселом на початку 60-х зробила Ріда емблематичною іконою британського кіно», але з середини 1970-х років його алкоголізм почав впливати на кар’єру, і BFI додав, що «Рід прийняв естафету Роберта Ньютона як найбільш п’янкого британського актора».