Лаура Бетті
Оригінальне ім'я: Laura Betti
Професія:
- writer
- actor
- singer
- voice_actor
- director
Дата народження: 01.05.1927
Місце народження: Казалеккіо-ді-Рено, Емілія-Романья, Італія
Біографія: Лаура Бетті (в дівоцтві Тромбетті; 1 травня 1927 – 31 липня 2004) — італійська акторка, відома особливо за свою роботу з режисерами Федеріко Фелліні, П'єр Паоло Пазоліні та Бернардо Бертолуччі. Вона мала тривалу дружбу з Пазоліні та у 2001 році зняла про нього документальний фільм.
Бетті здобула славу завдяки ролям дивних, гротескних, ексцентричних, нестабільних або маніакальних персонажів, таких як Регіна у «1900» Бернардо Бертолуччі, Анна-медіум у «Дзвін смерті», Джованна безумна у «Жінка, похована заживо», істерична Ріта Зігай у «Удар монстра на передовій», Тереза у «Приватні пороки, публічні чесноти», Емілія, служниця, у «Теорема» П'єр Паоло Пазоліні, за яку вона отримала Вольпі за найкращу жіночу роль, та Мілдред, дружина головного героя, у «Топорі для медового місяця» Маріо Бави.
Народжена як Лаура Тромбетті в Казалекк'о-ді-Рено поблизу Болоньї, вона зростала, захоплюючись співом. Вперше професійно працювала у мистецтві як джазова співачка й переїхала до Риму.
Бетті дебютувала у кіно в «Солодкому житті» Федеріко Фелліні (1960). У 1963 році вона стала близькою подругою поета та режисера П'єр Паоло Пазоліні. Під його керівництвом Бетті проявила свій чудовий талант, зіграла в семи його фільмах, включаючи «Ла рікотта» (1963), «Теорему» (1968), його версію «Кентерберійських оповідань» (1972), в якій вона зіграла Жінку з Баті, і суперечливий «Сало, або 120 днів Содому» (1975).
У 1976 році Бетті зіграла Регіну, жорстоку еротоманіакальну фашистку у «1900» Бернардо Бертолуччі. Вона також виконала роль міс Блендіш в його «Останньому танго в Парижі» (1972), хоча її єдина сцена була вирізана.
У 1973 році вона дублювала голос диявола італійською у версії «Екзорциста» Вільяма Фрідкіна.
З 1960-х років Бетті багато часу присвячувала літературі та політиці. Вона стала музою для багатьох провідних політичних і літературних діячів Італії й стала втіленням революційної та марксистської епохи Італії 1970-х років.
У 2001 році вона створила документальний фільм про Пазоліні «П'єр Паоло Пазоліні і причина мрії». Вона також подарувала свої матеріали, пов’язані з їхньою довгою дружбою, понад 1000 томів і багато документів, пов’язаних із Пазоліні, архівам Fondazione Cineteca di Bologna, створивши таким чином Centro Studi Archivio Pier Paolo Pasolini. Цей Центр, якого дуже прагнула Бетті, також володіє тисячами фотографій і всіма творами Пазоліні: поезією, літературою, кіно й журналістикою. Після її смерті у 2004 році її брат Серджіо Тромбетті передав усі її особисті документи кар'єри у Центр, які зберігаються тепер під назвою Fondo Laura Betti.
Бетті здобула славу завдяки ролям дивних, гротескних, ексцентричних, нестабільних або маніакальних персонажів, таких як Регіна у «1900» Бернардо Бертолуччі, Анна-медіум у «Дзвін смерті», Джованна безумна у «Жінка, похована заживо», істерична Ріта Зігай у «Удар монстра на передовій», Тереза у «Приватні пороки, публічні чесноти», Емілія, служниця, у «Теорема» П'єр Паоло Пазоліні, за яку вона отримала Вольпі за найкращу жіночу роль, та Мілдред, дружина головного героя, у «Топорі для медового місяця» Маріо Бави.
Народжена як Лаура Тромбетті в Казалекк'о-ді-Рено поблизу Болоньї, вона зростала, захоплюючись співом. Вперше професійно працювала у мистецтві як джазова співачка й переїхала до Риму.
Бетті дебютувала у кіно в «Солодкому житті» Федеріко Фелліні (1960). У 1963 році вона стала близькою подругою поета та режисера П'єр Паоло Пазоліні. Під його керівництвом Бетті проявила свій чудовий талант, зіграла в семи його фільмах, включаючи «Ла рікотта» (1963), «Теорему» (1968), його версію «Кентерберійських оповідань» (1972), в якій вона зіграла Жінку з Баті, і суперечливий «Сало, або 120 днів Содому» (1975).
У 1976 році Бетті зіграла Регіну, жорстоку еротоманіакальну фашистку у «1900» Бернардо Бертолуччі. Вона також виконала роль міс Блендіш в його «Останньому танго в Парижі» (1972), хоча її єдина сцена була вирізана.
У 1973 році вона дублювала голос диявола італійською у версії «Екзорциста» Вільяма Фрідкіна.
З 1960-х років Бетті багато часу присвячувала літературі та політиці. Вона стала музою для багатьох провідних політичних і літературних діячів Італії й стала втіленням революційної та марксистської епохи Італії 1970-х років.
У 2001 році вона створила документальний фільм про Пазоліні «П'єр Паоло Пазоліні і причина мрії». Вона також подарувала свої матеріали, пов’язані з їхньою довгою дружбою, понад 1000 томів і багато документів, пов’язаних із Пазоліні, архівам Fondazione Cineteca di Bologna, створивши таким чином Centro Studi Archivio Pier Paolo Pasolini. Цей Центр, якого дуже прагнула Бетті, також володіє тисячами фотографій і всіма творами Пазоліні: поезією, літературою, кіно й журналістикою. Після її смерті у 2004 році її брат Серджіо Тромбетті передав усі її особисті документи кар'єри у Центр, які зберігаються тепер під назвою Fondo Laura Betti.