Кеті О'Доннелл
Оригінальне ім'я: Cathy O'Donnell
Професія:
- actor
Дата народження: 06.07.1923
Місце народження: Сілу́рія, Алабама, США
Біографія: Кеті О’Доннелл (6 липня 1923 – 11 квітня 1970) була американською актрисою, найвідомішою завдяки своїм численним ролям у фільмах у жанрі фільм-ноар.
Під час контракту з Семюелом Ґолдвіном, О’Доннелл дебютувала в непристиженій ролі як додаткова актриса в нічному клубі у фільмі «Дивовижна людина» (1945). Її першою значною роллю стала Вілма Камерон у фільмі «Найкращі роки нашого життя» (1946), де вона грала шкільну кохану подвійного ампутанта Гомера Перріша, роль якого виконав реальний ветеран Другої світової війни та ампутант Гарольд Расселл.
Її віддали в оренду студії RKO для зйомок у одному з її найпам’ятніших фільмів «Вони живуть уночі» (1949) разом із Фарлі Грейнджером, що вважається класикою жанру ноар і входить до списку Guardian десяти найкращих фільмів у стилі ноар. Режисером фільму був Ніколас Рей. Пізніше ці двоє акторів знову зіграли разом у фільмі «Бічна вулиця» (1950).
Пізніше О’Доннелл знялася у фільмі «Історія Мінівер» (також 1950), де виконала роль Джуді Мінівер, а також мала другорядну роль у «Детективній історії» (1951). Вона з’явилася як Барбара Ваггоман, кохана персонажа Джеймса Стюарта у західному фільмі «Людина з Ларамін» (1955). Її останньою роллю у кіно була роль сестри заголовного персонажа Тірзи у «Бен-Гурі» (1959) Вільяма Вайлера, який здобув Оскар за найкращий фільм.
У 1960-х роках вона знімалася у телевізійних шоу, здебільшого виконуючи незначні ролі у таких серіалах, як «Перрі Мейсон», «Бунтівник» і «Людина без зброї». Її останньою появою на екрані стала роль у 1964 році в одному з епізодів «Бонанзи».
Під час контракту з Семюелом Ґолдвіном, О’Доннелл дебютувала в непристиженій ролі як додаткова актриса в нічному клубі у фільмі «Дивовижна людина» (1945). Її першою значною роллю стала Вілма Камерон у фільмі «Найкращі роки нашого життя» (1946), де вона грала шкільну кохану подвійного ампутанта Гомера Перріша, роль якого виконав реальний ветеран Другої світової війни та ампутант Гарольд Расселл.
Її віддали в оренду студії RKO для зйомок у одному з її найпам’ятніших фільмів «Вони живуть уночі» (1949) разом із Фарлі Грейнджером, що вважається класикою жанру ноар і входить до списку Guardian десяти найкращих фільмів у стилі ноар. Режисером фільму був Ніколас Рей. Пізніше ці двоє акторів знову зіграли разом у фільмі «Бічна вулиця» (1950).
Пізніше О’Доннелл знялася у фільмі «Історія Мінівер» (також 1950), де виконала роль Джуді Мінівер, а також мала другорядну роль у «Детективній історії» (1951). Вона з’явилася як Барбара Ваггоман, кохана персонажа Джеймса Стюарта у західному фільмі «Людина з Ларамін» (1955). Її останньою роллю у кіно була роль сестри заголовного персонажа Тірзи у «Бен-Гурі» (1959) Вільяма Вайлера, який здобув Оскар за найкращий фільм.
У 1960-х роках вона знімалася у телевізійних шоу, здебільшого виконуючи незначні ролі у таких серіалах, як «Перрі Мейсон», «Бунтівник» і «Людина без зброї». Її останньою появою на екрані стала роль у 1964 році в одному з епізодів «Бонанзи».