Джон Шлезінгер
Оригінальне ім'я: John Schlesinger
Професія:
- writer
- actor
- director
Дата народження: 16.02.1926
Місце народження: Лондон, Англія, Велика Британія
Біографія: Джон Річард Шлезінгер, CBE, був англійським кінорежисером і театральним режисером, а також актором. Він отримав премію Академії за найкращу режисуру за фільм «Полунічний ковбой» і був номінований ще за два фільми («Дарлінг» та «Кривава неділя»).
Шлезінгер народився в Лондоні в єврейській родині середнього класу. Його акторська кар'єра розпочалася в 1950-х роках і складалася з другорядних ролей у британських фільмах та телевізійних проєктах. У 1956 році він розпочав режисерську кар'єру з короткометражного документального фільму «Неділя в парку» про Гайд-парк у Лондоні. У 1958 році Шлезінгер створив документальний фільм про Бенджаміна Бріктена та фестиваль у Олдебург для телевізійної програми BBC Monitor, зокрема репетиції дитячої опери "Noye's Fludde" за участю молодого Майкла Кроуфорда.
У 1960-х роках він практично припинив акторську кар'єру, щоб зосередитися на режисурі. Один з його ранніх режисерських проєктів, документальний фільм British Transport Films «Термінус» (1961), отримав Золотого лева на Венеціанському кінофестивалі та нагороду Британської академії. Перші два художні фільми Шлезінгера, «Вид кохання» (1962) та «Біллі Брехун» (1963), були зняті на півночі Англії. «Вид кохання» отримав Золотого ведмедя на 12-му Берлінале 1962 року. Третій повнометражний фільм «Дарлінг» (1965) гостро описував сучасний міський спосіб життя в Лондоні і був одним із перших фільмів про «свінгуючий Лондон». Наступним фільмом був історичний драматичний «Далеко від скаженого натовпу» (1967), адаптація популярного роману Томаса Гарді, підкреслена красивими англійськими сільськими пейзажами. Усі ці фільми (включно з «Біллі Брехуном») в головній ролі мали Джулі Крісті.
Наступним фільмом Шлезінгера став «Полунічний ковбой» (1969), який був міжнародно визнаним. Історія про двох шулерів, що живуть на околиці поганого боку Нью-Йорка, цей фільм був першим, знятим Шлезінгером у США, і здобув премії Оскар за найкращу режисуру та найкращий фільм. У 1970-х він створив низку стрічок здебільшого про самотніх, невдах і людей поза межами чистого світу, такі як «Кривава неділя» (1971), «День сарани» (1975), «Марафонец» (1976) і «Янки» (1979). Потім послідував великий касовий та критичний провал «Honky Tonk Freeway» (1981), а також фільми, що отримали різні відгуки глядачів.
З 1973 року він був асоційованим режисером Королівського національного театру, де поставив п'єсу Джорджа Бернарда Шоу «Будинок розбитого серця» (1975). Він також поставив кілька опер, починаючи з «Les contes d'Hoffmann» (1980) і «Der Rosenkavalier» (1984), обидві у Ковент-Гардені. Шлезінгер був нагороджений званням Командора Ордену Британської імперії (CBE) за заслуги у кінематографі у 1970 році. У 2003 році йому присвятили Зірку Золотої пальми на Алеї Зірок у Палм-Спрінгс, Каліфорнія.
Шлезінгер народився в Лондоні в єврейській родині середнього класу. Його акторська кар'єра розпочалася в 1950-х роках і складалася з другорядних ролей у британських фільмах та телевізійних проєктах. У 1956 році він розпочав режисерську кар'єру з короткометражного документального фільму «Неділя в парку» про Гайд-парк у Лондоні. У 1958 році Шлезінгер створив документальний фільм про Бенджаміна Бріктена та фестиваль у Олдебург для телевізійної програми BBC Monitor, зокрема репетиції дитячої опери "Noye's Fludde" за участю молодого Майкла Кроуфорда.
У 1960-х роках він практично припинив акторську кар'єру, щоб зосередитися на режисурі. Один з його ранніх режисерських проєктів, документальний фільм British Transport Films «Термінус» (1961), отримав Золотого лева на Венеціанському кінофестивалі та нагороду Британської академії. Перші два художні фільми Шлезінгера, «Вид кохання» (1962) та «Біллі Брехун» (1963), були зняті на півночі Англії. «Вид кохання» отримав Золотого ведмедя на 12-му Берлінале 1962 року. Третій повнометражний фільм «Дарлінг» (1965) гостро описував сучасний міський спосіб життя в Лондоні і був одним із перших фільмів про «свінгуючий Лондон». Наступним фільмом був історичний драматичний «Далеко від скаженого натовпу» (1967), адаптація популярного роману Томаса Гарді, підкреслена красивими англійськими сільськими пейзажами. Усі ці фільми (включно з «Біллі Брехуном») в головній ролі мали Джулі Крісті.
Наступним фільмом Шлезінгера став «Полунічний ковбой» (1969), який був міжнародно визнаним. Історія про двох шулерів, що живуть на околиці поганого боку Нью-Йорка, цей фільм був першим, знятим Шлезінгером у США, і здобув премії Оскар за найкращу режисуру та найкращий фільм. У 1970-х він створив низку стрічок здебільшого про самотніх, невдах і людей поза межами чистого світу, такі як «Кривава неділя» (1971), «День сарани» (1975), «Марафонец» (1976) і «Янки» (1979). Потім послідував великий касовий та критичний провал «Honky Tonk Freeway» (1981), а також фільми, що отримали різні відгуки глядачів.
З 1973 року він був асоційованим режисером Королівського національного театру, де поставив п'єсу Джорджа Бернарда Шоу «Будинок розбитого серця» (1975). Він також поставив кілька опер, починаючи з «Les contes d'Hoffmann» (1980) і «Der Rosenkavalier» (1984), обидві у Ковент-Гардені. Шлезінгер був нагороджений званням Командора Ордену Британської імперії (CBE) за заслуги у кінематографі у 1970 році. У 2003 році йому присвятили Зірку Золотої пальми на Алеї Зірок у Палм-Спрінгс, Каліфорнія.