Клод Жиро
Оригінальне ім'я: Claude Giraud
Професія:
- actor
- voice_actor
Дата народження: 05.02.1936
Місце народження: Шамальєр, Пюї-де-Дом, Франція
Біографія: Клод Жиро (5 лютого 1936, Шамальєр – 3 листопада 2020) був французьким актором.
Клод Жиро навчався у Танії Балахової в Театрі Вьо-Коломб'є; в Берт Гові та Жана Мейєра в Школі на вулиці Бланш (École nationale supérieure des arts et techniques du théâtre, ENSATT). У листопаді 1957 року він став студентом CNSAD – Національної вищої консерваторії драматичного мистецтва, де навчався у Жана Дебюкюра та Фернана Леду. Після закінчення навчання він став першим чоловіком-студентом, який виграв усі три категорії конкурсу (Класична комедія, Сучасна комедія, Трагедія). У 1962 році він був першим лауреатом новоствореної премії Жерара Філіпа. У 1962 році його прийняли до Комеді-Франсез як пенсіонарія. Окрім дебютної ролі Валера у п'єсі Мольєра "Скупий", він грав Арсака в "Береніс" Корнеля та оповідача в сценічній адаптації короткої оповіді Андре Жида "Повернення блудного сина". Розчарований тим, що йому доручали лише невеликі ролі, він залишив Комеді-Франсез за кілька місяців, щоб почати кінокар'єру. У 1962 році він зіграв головну роль капітана Ланглуа у фільмі Франсуа Летерр'є за романом Жана Жіоно "Король без відволікання". Він зіграв Едіпа у кінематографічній адаптації "Пекельної машини" Жана Кокто. У жовтні-листопаді 1963 року він приєднався до театральної трупи Марі Белль для туру США – Нью-Йорк, Бостон, Вашингтон і Прінстон. За роль Гіполіта у "Федрі" та Тита у "Береніс" на Бродвеї, в театрі Брукса Аткінсона, він отримав Theater World Award. Він зіграв солдата Жоржа у фільмі Роже Вадіма "Коло кохання", адаптації скандальної п'єси Артура Шніцлера "Наваждена гра" (La Ronde). Між 1964 і 1966 роками Клод Жиро зіграв Філіпа де Плессі-Бельєр у трьох фільмах про Анжеліку: "Анжеліка, маркіза ангелів", "Дивовижна Анжеліка" та "Анжеліка і король", разом з Мішель Мерсьє. У 1972 році він повернувся до Комеді-Франсез і у 1976 став її 460-м соцієтарієм. У 1982 році він знову залишив трупу, приєднавшись до новоствореного театру Театр Еберто, під керівництвом Жан-Лорана Коше.
Він здобув славу в телесеріалах, граючи героя Моргана/Жака де Сен-Ерміна в пригодницькому серіалі "Les Compagnons de Jéhu" Мішеля Драша, адаптації однойменного роману Александра Дюма. У 1967 його запрошували Бернар Тублан-Мішель на роль д'Олне у "Adolphe ou l'âge tendre". Серіал "Les rois maudits" із роллю сера Роджера Мортімера також став великим успіхом. У 1973 році він зіграв вигаданого арабського революціонера Мохамеда Ларбі Слімана, який видає себе за рабина Зейлігмана у "Божевільні пригоди рабина Якова" з Луї де Фюнесом. У телефільмі "Mamie Rose" (1976) він зіграв чоловіка Клод Жад, Режі, чий шлюб врятувала бабуся, яку грала Жізель Казадезюс.
Інші телевізійні серіали включають "Mathias Sandorf" (1979), в якому він зіграв корумпованого банкіра Сіласа Торонтала за романом Жуля Верна.
У 1963 році він одружився з Катрін Маркан (1943-2012), колишньою студенткою акторського відділення консерваторії. У них народився син Луї (1963) та дочка Маріанна (1966), яка також є актрисою і заміжня за французьким актором і режисером Жаном Мартінесом.
Клод Жиро навчався у Танії Балахової в Театрі Вьо-Коломб'є; в Берт Гові та Жана Мейєра в Школі на вулиці Бланш (École nationale supérieure des arts et techniques du théâtre, ENSATT). У листопаді 1957 року він став студентом CNSAD – Національної вищої консерваторії драматичного мистецтва, де навчався у Жана Дебюкюра та Фернана Леду. Після закінчення навчання він став першим чоловіком-студентом, який виграв усі три категорії конкурсу (Класична комедія, Сучасна комедія, Трагедія). У 1962 році він був першим лауреатом новоствореної премії Жерара Філіпа. У 1962 році його прийняли до Комеді-Франсез як пенсіонарія. Окрім дебютної ролі Валера у п'єсі Мольєра "Скупий", він грав Арсака в "Береніс" Корнеля та оповідача в сценічній адаптації короткої оповіді Андре Жида "Повернення блудного сина". Розчарований тим, що йому доручали лише невеликі ролі, він залишив Комеді-Франсез за кілька місяців, щоб почати кінокар'єру. У 1962 році він зіграв головну роль капітана Ланглуа у фільмі Франсуа Летерр'є за романом Жана Жіоно "Король без відволікання". Він зіграв Едіпа у кінематографічній адаптації "Пекельної машини" Жана Кокто. У жовтні-листопаді 1963 року він приєднався до театральної трупи Марі Белль для туру США – Нью-Йорк, Бостон, Вашингтон і Прінстон. За роль Гіполіта у "Федрі" та Тита у "Береніс" на Бродвеї, в театрі Брукса Аткінсона, він отримав Theater World Award. Він зіграв солдата Жоржа у фільмі Роже Вадіма "Коло кохання", адаптації скандальної п'єси Артура Шніцлера "Наваждена гра" (La Ronde). Між 1964 і 1966 роками Клод Жиро зіграв Філіпа де Плессі-Бельєр у трьох фільмах про Анжеліку: "Анжеліка, маркіза ангелів", "Дивовижна Анжеліка" та "Анжеліка і король", разом з Мішель Мерсьє. У 1972 році він повернувся до Комеді-Франсез і у 1976 став її 460-м соцієтарієм. У 1982 році він знову залишив трупу, приєднавшись до новоствореного театру Театр Еберто, під керівництвом Жан-Лорана Коше.
Він здобув славу в телесеріалах, граючи героя Моргана/Жака де Сен-Ерміна в пригодницькому серіалі "Les Compagnons de Jéhu" Мішеля Драша, адаптації однойменного роману Александра Дюма. У 1967 його запрошували Бернар Тублан-Мішель на роль д'Олне у "Adolphe ou l'âge tendre". Серіал "Les rois maudits" із роллю сера Роджера Мортімера також став великим успіхом. У 1973 році він зіграв вигаданого арабського революціонера Мохамеда Ларбі Слімана, який видає себе за рабина Зейлігмана у "Божевільні пригоди рабина Якова" з Луї де Фюнесом. У телефільмі "Mamie Rose" (1976) він зіграв чоловіка Клод Жад, Режі, чий шлюб врятувала бабуся, яку грала Жізель Казадезюс.
Інші телевізійні серіали включають "Mathias Sandorf" (1979), в якому він зіграв корумпованого банкіра Сіласа Торонтала за романом Жуля Верна.
У 1963 році він одружився з Катрін Маркан (1943-2012), колишньою студенткою акторського відділення консерваторії. У них народився син Луї (1963) та дочка Маріанна (1966), яка також є актрисою і заміжня за французьким актором і режисером Жаном Мартінесом.