Лайза Мінеллі
Оригінальне ім'я: Liza Minnelli
Професія:
- actor
Дата народження: 12.03.1946
Місце народження: Голлівуд, Каліфорнія, США
Біографія: Ліза Мей Міннеллі (народилася 12 березня 1946 року) — американська актриса, співачка, танцівниця та хореограф. Відома своєю владною присутністю на сцені та потужним альтовим співом, Міннеллі входить до рідкісної групи виконавців, які отримали премії «Еммі», «Греммі» (Grammy Legend Award), «Оскар» і «Тоні» (EGOT). Вона є кавалером Ордену Почесного легіону Франції.
Донька актриси та співачки Джуді Гарленд і режисера Вінсента Міннеллі, Ліза народилася в Лос-Анджелесі, частину дитинства провела в Скардейлі, Нью-Йорк, а в 1961 році переїхала до Нью-Йорка, де почала свою кар'єру театральної актриси мюзиклів, виконавиці у нічних клубах і артистки традиційної поп-музики. Вона дебютувала професійно на сцені у відродженні постановки Off-Broadway шоу Best Foot Forward у 1963 році, а у 1965 отримала премію «Тоні» за найкращу жіночу роль у мюзиклі Flora the Red Menace, що розпочало її довготриву співпрацю з Джоном Кандером і Фредом Еббом. Вони писали, продюсували або ставили багато наступних театральних вистав та телевізійних серіалів Міннеллі і допомогли створити її сценічний образ стилізованої «вижившиці», зокрема кар'єрно визначальні виконання гімнів виживання («New York, New York», «Cabaret» і «Maybe This Time»). Разом зі своїми ролями на сцені та екрані цей образ та стиль виконання сприяли тому, що Міннеллі стала постійною іконой геїв.
Визнане виконання в драматичному фільмі The Sterile Cuckoo (1969) стало проривом у її кінокар'єрі та принесло їй номінацію на премію «Оскар» за найкращу жіночу роль. Пізніше вона отримала цю премію за роль Селлі Боулз у музичному фільмі «Кабаре» (1972), який приніс їй міжнародне визнання. Більшість наступних фільмів, включно з Lucky Lady (1975), New York, New York (1977), Rent-a-Cop (1988) та Stepping Out (1991), не були настільки успішними, за винятком великого касового хіта та критично відзначеного Arthur (1981) з Міннеллі у головній ролі. Вона отримала номінації на «Золотий глобус» за найкращу жіночу роль у музичному або комедійному фільмі за Lucky Lady, New York, New York та Arthur. Вона неодноразово поверталася на Бродвей, зокрема у виставах The Act (1977), за яку отримала другу премію «Тоні», The Rink (1984) та Liza's at The Palace.... (2008). Міннеллі також працювала у різних телевізійних форматах і з кінця 1970-х років переважно зосередилася на виступах у музичних залах та нічних клубах. Її концертні виступи у Carnegie Hall у 1979 та 1987 роках та в Radio City Music Hall у 1991 та 1992 роках визнані одними з найуспішніших. З 1988 по 1990 вона гастролювала разом із Френком Сінатрою і Семмі Девісом-молодшим у шоу Frank, Liza & Sammy: The Ultimate Event.
Донька актриси та співачки Джуді Гарленд і режисера Вінсента Міннеллі, Ліза народилася в Лос-Анджелесі, частину дитинства провела в Скардейлі, Нью-Йорк, а в 1961 році переїхала до Нью-Йорка, де почала свою кар'єру театральної актриси мюзиклів, виконавиці у нічних клубах і артистки традиційної поп-музики. Вона дебютувала професійно на сцені у відродженні постановки Off-Broadway шоу Best Foot Forward у 1963 році, а у 1965 отримала премію «Тоні» за найкращу жіночу роль у мюзиклі Flora the Red Menace, що розпочало її довготриву співпрацю з Джоном Кандером і Фредом Еббом. Вони писали, продюсували або ставили багато наступних театральних вистав та телевізійних серіалів Міннеллі і допомогли створити її сценічний образ стилізованої «вижившиці», зокрема кар'єрно визначальні виконання гімнів виживання («New York, New York», «Cabaret» і «Maybe This Time»). Разом зі своїми ролями на сцені та екрані цей образ та стиль виконання сприяли тому, що Міннеллі стала постійною іконой геїв.
Визнане виконання в драматичному фільмі The Sterile Cuckoo (1969) стало проривом у її кінокар'єрі та принесло їй номінацію на премію «Оскар» за найкращу жіночу роль. Пізніше вона отримала цю премію за роль Селлі Боулз у музичному фільмі «Кабаре» (1972), який приніс їй міжнародне визнання. Більшість наступних фільмів, включно з Lucky Lady (1975), New York, New York (1977), Rent-a-Cop (1988) та Stepping Out (1991), не були настільки успішними, за винятком великого касового хіта та критично відзначеного Arthur (1981) з Міннеллі у головній ролі. Вона отримала номінації на «Золотий глобус» за найкращу жіночу роль у музичному або комедійному фільмі за Lucky Lady, New York, New York та Arthur. Вона неодноразово поверталася на Бродвей, зокрема у виставах The Act (1977), за яку отримала другу премію «Тоні», The Rink (1984) та Liza's at The Palace.... (2008). Міннеллі також працювала у різних телевізійних форматах і з кінця 1970-х років переважно зосередилася на виступах у музичних залах та нічних клубах. Її концертні виступи у Carnegie Hall у 1979 та 1987 роках та в Radio City Music Hall у 1991 та 1992 роках визнані одними з найуспішніших. З 1988 по 1990 вона гастролювала разом із Френком Сінатрою і Семмі Девісом-молодшим у шоу Frank, Liza & Sammy: The Ultimate Event.