Ален Прост
Оригінальне ім'я: Alain Prost
Дата народження: 24.02.1955
Місце народження: Лорет, Луара, Франція
Біографія: Ален Марі Паскаль Прост (народився 24 лютого 1955 року) — колишній французький гонщик та керівник у сфері автоспорту, який виступав у Формулі-1 з 1980 до 1993 року. Прізвисько «Професор» він здобув за свій аналітичний стиль водіння. Прост чотири рази став чемпіоном світу у Формулі-1 і на момент завершення кар'єри тримав рекорди за кількістю перемог (51), найшвидших кіл (41) та подіумів (106).
Народився у Лорет, Луар. Розпочав займатися картингом у 14 років і через чотири роки виграв юнацький Кубок світу з картингу з прямим приводом, а 1976 року перейшов до юнацьких формул. У 1976 році виграв свій перший титул у Національному чемпіонаті Формули Рено, а у 1977 році здобув перемогу в Challenge de Formule Renault Europe. Наступного сезону чемпіонат Франції з Формули-3 замінив його попередні змагання, де він успішно захищав титули у 1978 та 1979 роках. Юнацька кар'єра завершилась перемогою у 1979 році на чемпіонаті FIA з Європейської Формули-3 з командою Oreca.
У 1980 році підписав контракт з McLaren та дебютував у Формулі-1 на Гран-прі Аргентини, де фінішував шостим. У 1981 році перейшов у Renault, здобувши першу перемогу на домашньому етапі у Франції, а також у Нідерландах і Італії. Після численних перемог у сезоні 1982 року з Renault, Прост посів друге місце в чемпіонаті 1983 року, поступившись Нельсону Піке, через відмову двигуна турбіни у вирішальній гонці. За два дні після сезону був звільнений Renault через свої коментарі щодо сезону і повернувся до McLaren у 1984 році, де фінішував другим, поступившись товаришу по команді Нікі Лауді з різницею в півбала — рекордний показник.
У 1985 році Прост виграв свій перший титул з McLaren, ставши першим чемпіоном світу серед французів. Наступного року він успішно захистив титул у напруженій боротьбі з Піке і Найджелом Менселлом. У 1987 році виграв декілька гонок і отримав напарника Айртона Сенну. Разом вони виграли усі гран-прі, крім одного, у 1988 році, керуючи Honda MP4/4, при цьому Сенна став чемпіоном із перевагою в три очки. Запекле суперництво між ними завершилось зіткненнями, що вирішували чемпіонат, на трасі Судзука у 1989 і 1990 роках, при цьому у 1990 році Прост був у Ferrari, а Сенна виграв титул. Після сезону без перемог у 1991 році його звільнили з Ferrari через коментарі щодо моделі 643. Після року перерви у 1993 році повернувся з Williams, встановив кілька рекордів і здобув свій четвертий титул перед завершенням кар'єри того ж сезону. У 1997-2001 роках був власником команди Prost Grand Prix, придбавши Ligier. Мав консультативну роль у Renault (пізніше перейменованому в Alpine) з 2017 до 2021 року.
Після завершення кар'єри у Формулі-1, Прост вигравав гонки у чемпіонаті FFSA GT у 2005 році та брав участь у Race of Champions 2010 року, представляючи Францію разом із Себастьяном Лебом. У зимових гонках на льоду тричі ставав чемпіоном Andros Trophy, змагався з 2003 по 2012 роки. Був співвласником Renault e.dams у Формулі Е до 2018 року, команда виграла три поспіль титули в Кубку команд з 2014–15 до 2016–17 років. У 1999 році прийнятий до Міжнародної зали слави автоспорту.
Народився у Лорет, Луар. Розпочав займатися картингом у 14 років і через чотири роки виграв юнацький Кубок світу з картингу з прямим приводом, а 1976 року перейшов до юнацьких формул. У 1976 році виграв свій перший титул у Національному чемпіонаті Формули Рено, а у 1977 році здобув перемогу в Challenge de Formule Renault Europe. Наступного сезону чемпіонат Франції з Формули-3 замінив його попередні змагання, де він успішно захищав титули у 1978 та 1979 роках. Юнацька кар'єра завершилась перемогою у 1979 році на чемпіонаті FIA з Європейської Формули-3 з командою Oreca.
У 1980 році підписав контракт з McLaren та дебютував у Формулі-1 на Гран-прі Аргентини, де фінішував шостим. У 1981 році перейшов у Renault, здобувши першу перемогу на домашньому етапі у Франції, а також у Нідерландах і Італії. Після численних перемог у сезоні 1982 року з Renault, Прост посів друге місце в чемпіонаті 1983 року, поступившись Нельсону Піке, через відмову двигуна турбіни у вирішальній гонці. За два дні після сезону був звільнений Renault через свої коментарі щодо сезону і повернувся до McLaren у 1984 році, де фінішував другим, поступившись товаришу по команді Нікі Лауді з різницею в півбала — рекордний показник.
У 1985 році Прост виграв свій перший титул з McLaren, ставши першим чемпіоном світу серед французів. Наступного року він успішно захистив титул у напруженій боротьбі з Піке і Найджелом Менселлом. У 1987 році виграв декілька гонок і отримав напарника Айртона Сенну. Разом вони виграли усі гран-прі, крім одного, у 1988 році, керуючи Honda MP4/4, при цьому Сенна став чемпіоном із перевагою в три очки. Запекле суперництво між ними завершилось зіткненнями, що вирішували чемпіонат, на трасі Судзука у 1989 і 1990 роках, при цьому у 1990 році Прост був у Ferrari, а Сенна виграв титул. Після сезону без перемог у 1991 році його звільнили з Ferrari через коментарі щодо моделі 643. Після року перерви у 1993 році повернувся з Williams, встановив кілька рекордів і здобув свій четвертий титул перед завершенням кар'єри того ж сезону. У 1997-2001 роках був власником команди Prost Grand Prix, придбавши Ligier. Мав консультативну роль у Renault (пізніше перейменованому в Alpine) з 2017 до 2021 року.
Після завершення кар'єри у Формулі-1, Прост вигравав гонки у чемпіонаті FFSA GT у 2005 році та брав участь у Race of Champions 2010 року, представляючи Францію разом із Себастьяном Лебом. У зимових гонках на льоду тричі ставав чемпіоном Andros Trophy, змагався з 2003 по 2012 роки. Був співвласником Renault e.dams у Формулі Е до 2018 року, команда виграла три поспіль титули в Кубку команд з 2014–15 до 2016–17 років. У 1999 році прийнятий до Міжнародної зали слави автоспорту.