Біллі Гаул

Біографія: Біллі Хаул народився у Сток-он-Трент, Англія, від матері-вчительки та батька, який викладає в Кентському університеті, другий з чотирьох синів. Його старший брат, Сем, працює графічним дизайнером. Незважаючи на академічне минуле батьків, Біллі заявляв, що не цікавиться подальшою освітою і замість цього працював у місцевому театрі Стефена Джозефа, брав участь у громадських проєктах, пов'язаних з танцем і акторською майстерністю. Після року навчання у драматичній школі, він вступив до престижної театральної школи Bristol Old Vic Theatre School, де закінчив навчання у 2013 році. Зігравши у Бристолі у виставі "Русалонька", його наступний театральний виступ відбувся у Нью-Йорку, в Академії музики Брукліна, де він грав разом із Леслі Менвілл у постановці Річарда Айра "Привиди" Генріка Ібсена, а через рік знову об'єднався з Bristol Old Vic, режисером і пані Менвілл у палкій постановці "Довгий день йде в ніч" у компанії Джеремі Айронса - також випускника Bristol Old Vic - Хедлі Фрейзера та Джесіки Ріган, успішно тримаючись на рівні зі своїми старшими та більш досвідченими колегами. Після кількох невеликих ролей у телевізійних драмах, першою значущою головною роллю Біллі стала роль у молодіжному детективі "Glue" (2014), де він відкриває першу сцену запам'ятовуючимся зображенням, котячись голим по купах зерна в коморі. У 2016 році він з'явився в іншому детективі "Свідок обвинувачення" (2016), де грав обвинуваченого в убивстві своєї заможної покровительки, а до того часу він вже знявся у своїх перших кінематографічних роботах: "На березі Чезіл" (2017) та "Чайка" Антона Чехова (2018), обидва з Саорсе Ронан, а також "Сенс кінця" (2017).