Вівʼєн Лі
Оригінальне ім'я: Vivien Leigh
Професія:
- actor
Дата народження: 05.11.1913
Місце народження: Дарджилінг, Президенція Бенгаль, Британська Індія [нині Західний Бенгалія, Індія]
Біографія: Вівієн Лі (народилася 5 листопада 1913 року в Дарджилінгу, Індія — померла 8 липня 1967 року в Лондоні, Англія) була англійською актрисою, відомою своїми ролями в Голлівуді та британському театрі. Вона двічі отримувала премію Оскар за найкращу жіночу роль, зігравши Скарлетт О'Хара у фільмі "Віднесені вітром" (1939) та Бланш Дюбуа у "Трамваї з ім'ям бажання" (1951), обидві ролі закріпили за нею місце серед найвидатніших актрис класичного кіно.
Лі була єдиною дитиною Ернеста Гартлі, британського брокера, та Герруд Текджі, яка мала англо-індійське та вірменське походження. Вона провела дитинство між Англією та Європою, навчалася в монастирських школах, а у 1932 році вступила до Королівської академії драматичного мистецтва (RADA) в Лондоні, що поклало початок її акторській кар'єрі.
Її дебют у кіно відбувся у фільмі "Усе налагоджується" (1934), після чого вона зіграла в британських стрічках, зокрема "Вогонь над Англією" (1937), де знімалася поряд із Лоренсом Олів'є. Їхня професійна співпраця незабаром переросла у гучний роман, що викликав інтерес публіки.
Зрілим проривом для Лі стала роль Скарлетт О'Хара у "Віднесених вітром" (1939), до якої вона пройшла серед сотень претенденток у легендарному кастингу. Фільм став одним з найвідоміших в історії кінематографу, а її виконання отримало міжнародне визнання і принесло їй перший Оскар.
Лі продовжувала зніматися у фільмах, таких як "Ватерлоо-Брідж" (1940) і "Ганна з Гамільтона" (1941), часто працюючи з Олів'є, на якого вийшла заміж у 1940 році. Їхній шлюб тривав 20 років, під час яких вони стали однією з найшанованіших пар театру та кіно, разом грали у шекспірівських постановках та трьох фільмах.
У 1951 році вона отримала другий Оскар за роль Бланш Дюбуа у "Трамваї з ім'ям бажання", де її виконання було глибоко особистим, відображаючи її власні проблеми з психічним здоров'ям.
Лі страждала на біполярний розлад, який суттєво вплинув на її кар'єру та особисті стосунки. Вона також боролася з хронічним туберкульозом, вперше діагностованим у середині 1940-х років, що зрештою призвело до її смерті 8 липня 1967 року у віці 53 років.
Після розлучення з Олів'є у 1960 році вона знайшла підтримку у актора Джона Мерівейла, який залишався поруч із нею до смерті.
Попри періоди нестабільності у кар'єрі, Лі залишається однією з найвідоміших актрис свого часу. У 1999 році Американський кіноінститут (AFI) посів її на 16-те місце серед найвизначніших актрис класичного Голлівуду. Вона також отримала премію Тоні за виставу "Товариш" (1963), доводячи, що її талант виходить за межі кіно.
Її краса, талант і відданість зробили її тривалою іконою, а її ролі продовжують вивчати та святкувати в усьому світі.
Лі була єдиною дитиною Ернеста Гартлі, британського брокера, та Герруд Текджі, яка мала англо-індійське та вірменське походження. Вона провела дитинство між Англією та Європою, навчалася в монастирських школах, а у 1932 році вступила до Королівської академії драматичного мистецтва (RADA) в Лондоні, що поклало початок її акторській кар'єрі.
Її дебют у кіно відбувся у фільмі "Усе налагоджується" (1934), після чого вона зіграла в британських стрічках, зокрема "Вогонь над Англією" (1937), де знімалася поряд із Лоренсом Олів'є. Їхня професійна співпраця незабаром переросла у гучний роман, що викликав інтерес публіки.
Зрілим проривом для Лі стала роль Скарлетт О'Хара у "Віднесених вітром" (1939), до якої вона пройшла серед сотень претенденток у легендарному кастингу. Фільм став одним з найвідоміших в історії кінематографу, а її виконання отримало міжнародне визнання і принесло їй перший Оскар.
Лі продовжувала зніматися у фільмах, таких як "Ватерлоо-Брідж" (1940) і "Ганна з Гамільтона" (1941), часто працюючи з Олів'є, на якого вийшла заміж у 1940 році. Їхній шлюб тривав 20 років, під час яких вони стали однією з найшанованіших пар театру та кіно, разом грали у шекспірівських постановках та трьох фільмах.
У 1951 році вона отримала другий Оскар за роль Бланш Дюбуа у "Трамваї з ім'ям бажання", де її виконання було глибоко особистим, відображаючи її власні проблеми з психічним здоров'ям.
Лі страждала на біполярний розлад, який суттєво вплинув на її кар'єру та особисті стосунки. Вона також боролася з хронічним туберкульозом, вперше діагностованим у середині 1940-х років, що зрештою призвело до її смерті 8 липня 1967 року у віці 53 років.
Після розлучення з Олів'є у 1960 році вона знайшла підтримку у актора Джона Мерівейла, який залишався поруч із нею до смерті.
Попри періоди нестабільності у кар'єрі, Лі залишається однією з найвідоміших актрис свого часу. У 1999 році Американський кіноінститут (AFI) посів її на 16-те місце серед найвизначніших актрис класичного Голлівуду. Вона також отримала премію Тоні за виставу "Товариш" (1963), доводячи, що її талант виходить за межі кіно.
Її краса, талант і відданість зробили її тривалою іконою, а її ролі продовжують вивчати та святкувати в усьому світі.