Вільям Маршалл

Біографія: Вільям Маршалл був американським актором, режисером і оперним співаком. Найбільшу славу йому принесла головна роль у фільмі "Блекаула" та його сіквелі "Крик Блекаули", а також роль у телевізійному шоу "Іграшковий будиночок Пі-Ві".

Маршалл дебютував на Бродвеї у 1944 році в постановці "Кармен Джонс". У 1950 році він був дублером Боріса Карлоффа в ролі Капітана Гука у бродвейській виставі "Пітер Пен". У 1951 році він виконав провідну роль De Lawd у відродженні п'єси "Зелені пасовища", а у 1958 році повторив цю роль у телеверсії BBC. Він грав у кількох шекспірівських постановках у США та Європі, зокрема виконував заголовну роль у щонайменше шести продукціях "Отелло". Гарольд Хобсон з London Sunday Times відзначав виконання Маршалла як "найкращого Отелло нашого часу".

У 1968 році Маршалл приєднався до Центру театральної групи в театрі Ахмансон у Лос-Анджелесі, щоб зіграти Отелло в джазовій музичній версії "Catch My Soul" разом із Джеррі Лі Луїсом у ролі Яго. Маршалл також втілював на сцені образи Пола Робесона і Фредеріка Дугласа. Він глибоко досліджував життя Дугласа і у 1983 році продюсував та виконав головну роль у виставі "Фредерік Дуглас: Раб і державний діяч".

Кінокар'єра Маршалла почалась у 1952 році з ролі гаїтянського лідера у фільмі "Лідія Бейлі". Потім він зіграв яскраву роль Глікона, товариша і гладіатора разом із Віктором Мейчером, у стрічці 1954 року "Деметрій і гладіатори". Його поведінка, голос і поставання дозволяли йому виконувати різноманітні ролі, хоча йому часто не пропонували підлеглі ролі, які були типовими для чорношкірих акторів його покоління. Він був ватажком повстання мау-мау у фільмі "Щось цінне" і виконав роль генерального прокурора Едварда Брука у "Бостонському душогубі". Найбільше його помітили за роль у фільмах про вампірів "Блекаула" та "Крик Блекаули". У пізніші роки Маршалл грав Короля мультфільмів у "Іграшковому будиночку Пі-Ві".

Незважаючи на те, що його занесли до чорного списку через нібито комуністичні зв'язки, Маршалл продовжував зніматися в телесеріалах і фільмах. Він з'являвся у британському шпигунському серіалі "Danger Man" в епізодах "Deadline" і "The Galloping Major". Також він отримав дві місцеві премії Еммі за продюсування та виконання в постановці PBS "Як Адам рано-вранці", театральному творі, спочатку представленому на сцені. Він також з'явився в епізоді "The Jar" серіалу "Альфред Гічкок годину" разом із Патом Баттрамом і Джорджем Ліндсі.

Окрім акторства і продюсування, Маршалл викладав акторську майстерність у різних університетах, зокрема в Каліфорнійському університеті в Ервіні і в Інституті Мюфанді, афроамериканському центрі мистецтва і музики у районі Воттс в Лос-Анджелесі. Він також працював у Чиказькому фонді творчих мистецтв ETA, який у 1992 році визнав Маршалла одним із визначних чоловіків XX століття.

Вільям Маршалл помер 11 червня 2003 року внаслідок ускладнень хвороби Альцгеймера і діабету.

Багато хто вважав Маршалла недооціненим актором, який не отримав належного визнання. Деякі відзначали, що він міг би мати набагато успішнішу і масштабнішу кінокар'єру, навіть говорили, що Маршалл був би ідеальним вибором для ролі Тулси Дума в "Конані-варварі".