Іпполіт Жірардо

Біографія: Іпполіт Жирардо (народився як Фредерік Жирардо; 10 жовтня 1955) — французький актор, кінорежисер і сценарист.

Замкнений у собі, Іпполіт Жирардо спочатку прагнув стати ілюстратором. Він мріяв працювати художником-постановником на кінозйомках і наважився пройти вступний іспит до Школи декоративного мистецтва. Там йому запропонували проект серії короткометражок, працюючи з групою підлітків із передмість у майстерні. Хоча він вперше з'явився на великому екрані як син актора Клода Ріша у фільмі «Дружина Джона» режисера Янніка Беллона, який був другом його матері, він не мав наміру ставати актором і продовжував займатись різними пропонованими роботами.

Іпполіт Жирардо захопився акторською майстерністю під час зйомок фільму «Доля Жюльєтти» (1983) Ален Іссерман, а знову з цією режисеркою працював над «Чудовим коханцем». Він отримав перші визнання професіоналів, коли у 1985 році був номінований як Найперспективніший молодий актор за фільм «Le Bon Plaisir», продовжуючи кар'єру у Жана-Люка Годара («Ім'я: Кармен») та інших проектах, зокрема у «Форт Саганн» і «Жан де Флоретт II», де він грає вчителя, закоханого в Еммануель Беар. Визнання у кіно прийшло у 1990 році з фільмом «Світ без жалю» Еріха Рошана; його персонаж Іппо відгукнувся цілою генерацією: іронічно безцільний, але чарівний.

Наступного року Жирардо отримав головну роль фотографа, захопленого в заручники в Лівані у фільмі «Позбавлений життя» Маруна Багдаді. Він втілював загадкового спокусника («Після любові», «Запах Івонни»), але частіше зʼявлявся у комедіях: повністю божевільного у «Баржо» і безробітного у «Хай живе Республіка» (1997) — стрічці його тісного колеги Еріка Рошана.

Після кількох років роботи на телебаченні його повернення у кінематограф було визнано з фільмом «Танго Рашевські» у 2003 році. Приєднавшись до кіновсесвіту Десплеша, Іпполіт Жирардо відзначився ролями бізнесмена у «Граючи в 'У товаристві чоловіків'», корумпованого юриста, залученого до наркотиків, у «Королі та королева» (2004) та чоловіка Анн Консенсі у «Різдвяній історії». Серед інших відомих режисерів, з якими він співпрацював, — Паскаль Бонітцер і Паскаль Ферран («Леді Чаттерлей»), а у 2006 році він поєднував багату акторську кар'єру, з'явившись у шести фільмах. Після ролі сумнівного лікаря у «Злочин — наша справа» його ролі ставали дедалі оригінальнішими: альтер его Жерома Клемента у «Пізніше» Амоса Гітая та партнер Нанні Моретті у «Тихому хаосі». Він спробував себе як співавтор режисури з Нобухіро Сувою у фільмі «Юкі і Ніна», делікатному погляді на дитинство, представленому на Тижні режисерів у 2009 році. Продовжуючи брати участь у фільмах з політичним посилом, він з'явиться у «Руки в повітрі», що засуджує італійський фашизм у 2067 році, а також зіграє головну роль у темній комедії «Останній поверх лівий-лівець», де грає судового виконавця, взятого в заручники у житловому будинку — обидва фільми повинні вийти у 2010 році.