Бернард Майлс
Оригінальне ім'я: Bernard Miles
Професія:
- writer
- actor
- director
Дата народження: 27.09.1907
Місце народження: Аксбридж, Гіллінгдон, Мідлсекс, Англія, Велика Британія
Біографія: Бернард Джеймс Майлз, Барон Майлз, CBE (27 вересня 1907 — 14 червня 1991) — англійський актор характерних ролей, письменник і режисер. У 1959 році він відкрив театр "Мермайд" у Лондоні — перший новий театр, відкритий у Сіті Лондона з XVII століття.
Майлз народився в Уксбріджі, Міддлсекс, і навчався в школі Бішопшалт у Гіллінгдоні. Його батьки були робітником на фермі та кухаркою, але він отримав освіту в Коледжі Пемброк, Оксфорд. У 1930-х роках він почав працювати в театрі, швидко з'явившись і у кіно. Як і багато акторів, під час Другої світової війни він брав активну участь у патріотичних фільмах, серед яких класики жанру, такі як "In Which We Serve" та "One of Our Aircraft Is Missing". Також він виконав не зазначену в титрах роль у класичному воєнному фільмі "The First of the Few", випущеному у США під назвою "Spitfire".
Його типовий образ актора був сільським чоловіком із сильним акцентом, типовим для графств Гартфордшир і Бакингемшир. Після Роберта Ньютона він був актором, який найчастіше асоціювався з роллю Лонга Джона Сільвера, яку він зіграв у британській телевізійній версії "Острова скарбів" і в щорічних виставах у театрі "Мермайд" з зими 1961-62 років. У цих щорічних театральних постановках брали участь актори, такі як Спайк Мілліган у ролі Бена Ганна та Баррі Гамфріс у ролі Лонга Джона Сільвера у постановці 1968 року. Саме Майлз, вражений талантом Джона Антробуса, спочатку замовив йому написання п'єси. Це призвело до співпраці Антробуса та Міллігана, які створили одноперервний спектакль "The Bed Sitting Room", пізніше адаптований у повнорозмірну п'єсу і поставлений Майлзом у театрі "Мермайд" 31 січня 1963 року з критичним та комерційним успіхом.
Він мав приємний баритональний бас, який чудово звучав у театрі та кіно, а також був дуже затребуваним для озвучення. Як виконавець, Майлз був найбільш відомий серією комедійних монологів, часто виконуваних сільським діалектом. Вони були записані та продані як музичні альбоми, які були досить популярні. Деякі його комедійні монологи зараз доступні на youtube.com.
У 1953 році Майлз став командором Британської імперії (CBE), отримав лицарське звання у 1969 році, а у 1979 році отримав довічне перство як Барон Майлз із Блекфрайрз у Сіті Лондона. Він був лише другим британським актором, якому надали перство (першим був Лоренс Олів'є).
Серед його письменницьких творів — "The British Theatre" (1947), "God's Brainwave" (1972) та "Favorite Tales from Shakespeare" (1972). У 1981 році він у співавторстві з Дж. С. Тревіном видав книгу "Curtain Calls".
Помер у Йоркширі.
Його дочки — актриса Саллі Майлз і художниця Бріджет Майлз. Його син Джон Майлз був гонщиком Формули-1 у команді Lotus наприкінці 1960-х та на початку 1970-х років.
Майлз народився в Уксбріджі, Міддлсекс, і навчався в школі Бішопшалт у Гіллінгдоні. Його батьки були робітником на фермі та кухаркою, але він отримав освіту в Коледжі Пемброк, Оксфорд. У 1930-х роках він почав працювати в театрі, швидко з'явившись і у кіно. Як і багато акторів, під час Другої світової війни він брав активну участь у патріотичних фільмах, серед яких класики жанру, такі як "In Which We Serve" та "One of Our Aircraft Is Missing". Також він виконав не зазначену в титрах роль у класичному воєнному фільмі "The First of the Few", випущеному у США під назвою "Spitfire".
Його типовий образ актора був сільським чоловіком із сильним акцентом, типовим для графств Гартфордшир і Бакингемшир. Після Роберта Ньютона він був актором, який найчастіше асоціювався з роллю Лонга Джона Сільвера, яку він зіграв у британській телевізійній версії "Острова скарбів" і в щорічних виставах у театрі "Мермайд" з зими 1961-62 років. У цих щорічних театральних постановках брали участь актори, такі як Спайк Мілліган у ролі Бена Ганна та Баррі Гамфріс у ролі Лонга Джона Сільвера у постановці 1968 року. Саме Майлз, вражений талантом Джона Антробуса, спочатку замовив йому написання п'єси. Це призвело до співпраці Антробуса та Міллігана, які створили одноперервний спектакль "The Bed Sitting Room", пізніше адаптований у повнорозмірну п'єсу і поставлений Майлзом у театрі "Мермайд" 31 січня 1963 року з критичним та комерційним успіхом.
Він мав приємний баритональний бас, який чудово звучав у театрі та кіно, а також був дуже затребуваним для озвучення. Як виконавець, Майлз був найбільш відомий серією комедійних монологів, часто виконуваних сільським діалектом. Вони були записані та продані як музичні альбоми, які були досить популярні. Деякі його комедійні монологи зараз доступні на youtube.com.
У 1953 році Майлз став командором Британської імперії (CBE), отримав лицарське звання у 1969 році, а у 1979 році отримав довічне перство як Барон Майлз із Блекфрайрз у Сіті Лондона. Він був лише другим британським актором, якому надали перство (першим був Лоренс Олів'є).
Серед його письменницьких творів — "The British Theatre" (1947), "God's Brainwave" (1972) та "Favorite Tales from Shakespeare" (1972). У 1981 році він у співавторстві з Дж. С. Тревіном видав книгу "Curtain Calls".
Помер у Йоркширі.
Його дочки — актриса Саллі Майлз і художниця Бріджет Майлз. Його син Джон Майлз був гонщиком Формули-1 у команді Lotus наприкінці 1960-х та на початку 1970-х років.