Женев'єв Бюжо
Оригінальне ім'я: Geneviève Bujold
Професія:
- actor
Дата народження: 01.07.1942
Місце народження: Монреаль, Квебек, Канада
Біографія: Женев'єва Бужоль (народилася 1 липня 1942 року) — канадська театральна та кіноакторка, найбільш відома завдяки виконанню ролі Анни Болейн у фільмі 1969 року «Анна тисячі днів», за яку вона отримала премію Золотий глобус за найкращу жіночу роль і була номінована на премію Оскар.
Вона дебютувала на телебаченні з фільмом «Le square» (1963), 60-хвилинною телевізійною постановкою за п'єсою Марґеріт Дюрас, де також знімався Жорж Груль. Її дебют у канадському повнометражному кіно відбувся у фільмі «Amanita Pestilens» (1963).
Вона з'явилася у фільмі Мішеля Бро зіграла роль у «Між солоним і прісним» (1967), а потім переїхала до Нью-Йорка, щоб виконати роль Святої Жанни в постановці «Свята Жанна» (1967) для шоу Hallmark Hall of Fame на американському телебаченні. Хоча вона говорила, що найбільше віддає перевагу кіно і найменше — телебаченню, ця роль принесла їй великий успіх і навіть номінацію на премію Еммі.
У Канаді вона зіграла в фільмі «Ізабель» (1968), написаному і режисованому її тодішнім чоловіком Полом Алмондом. Це був один з перших канадських фільмів, які були придбані для розповсюдження великим голлівудським студією. Міжнародне визнання прийшло 1969 року, коли вона зіграла Анну Болейн у фільмі Чарльза Джарротта «Анна тисячі днів», разом із Річардом Бертоном. Продюсер Гел Б. Волліс вибрав її після перегляду фільму «Ізабель». За цю роль вона отримала премію «Золотий глобус» за найкращу жіночу роль у драматичному фільмі і була номінована на премію «Оскар» за найкращу жіночу роль. Фільм був випущений Universal, яка підписала з нею контракт на три фільми.
Інші її кінороботи включають «Троянки» (1971), «Землетрус» (1974), «Одержимість» (1976), «Кома» (1978) з Майклом Дугласом, «Вбивство за наказом» (1979), «Мотузка» (1984) з Клінтом Іствудом, «Обери мене» (1984), і «Мертві близнюки» (1988) з Джеремі Айронсом.
Вона виконувала другорядні ролі у фільмах «Пригоди Піноккіо» (1995), «Будинок номер п'ять» (1997), «Остання ніч» (1998), «Потім подякуєш мені» (1998), «Око спостерігача» (1999), «Вбивства на книжковій ярмарці» (2000), «Діти мого серця» (2001) та «Алекс у країні чудес» (2001).
Її пізніші ролі включають фільми «Jericho Mansions» (2003), «Знахідка дому» (2004), «Даунтаун: Вулична історія» (2004), «За дотиком моїх пальців» (2005), «Зникнення» (2006), «Врятуй мене» (2006), «Троцький» (2009), «За любов до Бога» (2011), «Ще мої» (2012), «Північні кордони» (2013) і «Хор» (2015).
Вона отримала номінацію на премію Еммі за роль у «Святій Жанні». Була номінована на Канадську екранну премію за роль Ірен у «Ще мої». Вона тричі вигравала Канадську кінопремію за найкращу жіночу роль у фільмах «Ізабель», «Акт серця» та «Камурауска». Також вона виграла премію Prix Gemeaux за найкращу жіночу роль у фільмі «Паперове весілля» і була номінована на цю премію за найкращу роль у фільмі «L'Emprise». Вона отримала премію Genie за найкращу другорядну жіночу роль у фільмі «Вбивство за наказом» і була номінована ще на чотири премії Genie за ролі у фільмах «Final Assignment», «Dead Ringers», «My Friend Max» і «Last Night».
Вона дебютувала на телебаченні з фільмом «Le square» (1963), 60-хвилинною телевізійною постановкою за п'єсою Марґеріт Дюрас, де також знімався Жорж Груль. Її дебют у канадському повнометражному кіно відбувся у фільмі «Amanita Pestilens» (1963).
Вона з'явилася у фільмі Мішеля Бро зіграла роль у «Між солоним і прісним» (1967), а потім переїхала до Нью-Йорка, щоб виконати роль Святої Жанни в постановці «Свята Жанна» (1967) для шоу Hallmark Hall of Fame на американському телебаченні. Хоча вона говорила, що найбільше віддає перевагу кіно і найменше — телебаченню, ця роль принесла їй великий успіх і навіть номінацію на премію Еммі.
У Канаді вона зіграла в фільмі «Ізабель» (1968), написаному і режисованому її тодішнім чоловіком Полом Алмондом. Це був один з перших канадських фільмів, які були придбані для розповсюдження великим голлівудським студією. Міжнародне визнання прийшло 1969 року, коли вона зіграла Анну Болейн у фільмі Чарльза Джарротта «Анна тисячі днів», разом із Річардом Бертоном. Продюсер Гел Б. Волліс вибрав її після перегляду фільму «Ізабель». За цю роль вона отримала премію «Золотий глобус» за найкращу жіночу роль у драматичному фільмі і була номінована на премію «Оскар» за найкращу жіночу роль. Фільм був випущений Universal, яка підписала з нею контракт на три фільми.
Інші її кінороботи включають «Троянки» (1971), «Землетрус» (1974), «Одержимість» (1976), «Кома» (1978) з Майклом Дугласом, «Вбивство за наказом» (1979), «Мотузка» (1984) з Клінтом Іствудом, «Обери мене» (1984), і «Мертві близнюки» (1988) з Джеремі Айронсом.
Вона виконувала другорядні ролі у фільмах «Пригоди Піноккіо» (1995), «Будинок номер п'ять» (1997), «Остання ніч» (1998), «Потім подякуєш мені» (1998), «Око спостерігача» (1999), «Вбивства на книжковій ярмарці» (2000), «Діти мого серця» (2001) та «Алекс у країні чудес» (2001).
Її пізніші ролі включають фільми «Jericho Mansions» (2003), «Знахідка дому» (2004), «Даунтаун: Вулична історія» (2004), «За дотиком моїх пальців» (2005), «Зникнення» (2006), «Врятуй мене» (2006), «Троцький» (2009), «За любов до Бога» (2011), «Ще мої» (2012), «Північні кордони» (2013) і «Хор» (2015).
Вона отримала номінацію на премію Еммі за роль у «Святій Жанні». Була номінована на Канадську екранну премію за роль Ірен у «Ще мої». Вона тричі вигравала Канадську кінопремію за найкращу жіночу роль у фільмах «Ізабель», «Акт серця» та «Камурауска». Також вона виграла премію Prix Gemeaux за найкращу жіночу роль у фільмі «Паперове весілля» і була номінована на цю премію за найкращу роль у фільмі «L'Emprise». Вона отримала премію Genie за найкращу другорядну жіночу роль у фільмі «Вбивство за наказом» і була номінована ще на чотири премії Genie за ролі у фільмах «Final Assignment», «Dead Ringers», «My Friend Max» і «Last Night».