Нанні Моретті

Біографія: Джованні "Нанні" Моретті (італ. Giovanni "Nanni" Moretti; народився 19 серпня 1953 року у Бруніко) — італійський кінорежисер, продюсер, сценарист і актор. Лауреат Золотої пальмової гілки 2001 року, у 2012 році був Президентом журі на Каннському кінофестивалі. Його фільми здобули численні нагороди, зокрема Золоту пальмову гілку на Каннському кінофестивалі 2001 року за стрічку "Кімната сина", Срібного ведмедя на Берлінському кінофестивалі 1986 року за "Літургія завершена" і Срібного лева на Венеційському кінофестивалі 1981 року за "Солодкі сни", а також премію Давида ді Донателло за найкращий фільм тричі (за "Дорогий щоденнику" у 1994, "Кімната сина" у 2001 та "Кайман" у 2006 роках).

Моретті народився у Брунеці, Італія, в сім'ї римлян, які обидва були вчителями. Його батько — покійний епіграфіст Луїджі Моретті, викладач грецької мови в Римському університеті Сапієнца. Його брат — літературознавець Франко Моретті. Під час зростання Моретті відкрив для себе дві пристрасті — кіно та водне поло. Після завершення навчання він почав кар'єру продюсера і в 1973 році зняв свої перші два короткометражні фільми: "Пате де буржоа" та "Поразка (La sconfitta)". У 1976 році вийшов перший повнометражний фільм Нанні Моретті "Io sono un autarchico" ("Я самодостатній"). У 1978 році він написав, поставив і зіграв головну роль у стрічці "Ecce Bombo", яка розповідає про студента, що має проблеми з оточенням. Фільм демонструвався на Каннському фестивалі.

Соні д'оро (Sogni d'oro) отримав Срібного лева на 38-му Венеційському міжнародному кінофестивалі. "La messa è finita" здобув Срібного ведмедя — спеціальну премію журі на 36-му Берлінському міжнародному кінофестивалі. Він, можливо, найбільш відомий своїми фільмами "Дорогий щоденнику" (Caro diario, 1993; а у 1998 році — продовження "Aprile") та "Кімната сина" (La stanza del figlio, 2001), останній з яких отримав Золоту пальмову гілку на Каннському кінофестивалі 2001 року.

Моретті часто використовує в своїх фільмах певних акторів, зазвичай у другорядних ролях. Його батько Луїджі з'являється у 6 фільмах, Даріо Кантаеллі і Мауро Фабретті — у 5, Антоніо Петрочеллі — у 4. У число частіше за все залучених італійських акторів входять Сільвіо Орландо, який знявся у 5 фільмах (включно з головною роллю у "Каймані") та Лаура Моранте, що зіграла у "Солодких снах", "Б'янці" і "Кімнаті сина". Маючи досвід у водному поло у другій італійській лізі, він отримав натхнення для свого фільму "Palombella Rossa" ("Паломбелла Роса", де "palombella" буквально означає "маленький голуб" — прийом у водному поло). Інші його роботи не були широко відомі поза Європою, але в Італії Моретті відомий як творець дотепного гумористичного та ексцентричного кіно, де він часто грає самого себе. Остання його роль — у фільмі "Моя мати" (Mia Madre, 2015).

Моретті також відкритий політичний лівак. У 2002 році він організував вуличні протести проти уряду Сільвіо Берлусконі. Фільм "Кайман" (2006) частково розповідає про суперечки, пов'язані з Берлусконі; у одному з трьох портретів італійського прем'єр-міністра самого Берлусконі грає Моретті. "Aprile" також торкається політичної ситуації в Італії та поглядів Моретті. Його фільм 2011 року "У нас є папа" (We Have a Pope) був у конкурсній програмі Каннського кінофестивалю 2011 року.