Марк Сендріч

Біографія: Марк Сандріч (справжнє ім'я: Марк Рекс Голдштейн) (26 жовтня 1900 – 4 березня 1945) був єврейсько-американським кінорежисером, сценаристом та продюсером.

Один із найдивовижніших та найменш відомих режисерів 1930-х та початку 1940-х років, Сандріч був студентом інженерії в Колумбійському університеті, коли випадково почав займатися кіноіндустрією. Під час відвідування друга на знімальному майданчику він побачив, що режисер має проблему із налаштуванням кадру; Сандріч запропонував свою пораду, яка спрацювала. Він почав працювати у відділі реквізиту й у 1927 році став режисером короткометражних комедій. Наступного року він зняв свій перший повнометражний фільм, але повернувся до короткометражок після появи звуку в кіно. У 1933 році він зрежисував короткометражку "So This Is Harris!", яка отримала премію Оскар. В подальшому повернувся до повнометражних фільмів, особливо комедій, знімав із командою Берт Вілер та Роберт Вулсі у фільмі "Hips, Hips, Hooray!". У 1934 році Сандріч отримав завдання режисера мюзиклу з Фредом Астеєм та Джінджер Роджерс "The Gay Divorcee", що виявився успішним.

У наступному році він зрежисував широко визнаний найкращим фільм легендарної танцювальної пари — "Top Hat", який відзначився у всіх аспектах, включно з музикою та хореографією. Цей фільм був ідеально оформлений Сандрічем. Після цього вийшли такі стрічки, як "Follow the Fleet", "Shall We Dance", та "Carefree". У 1940 році Сандріч залишив студію RKO та перейшов на Paramount, що запропонувала йому посаду не лише режисера, але й продюсера. Він створив кілька успішних фільмів, зокрема дві комедії з Джеком Бенні: "Buck Benny Rides Again" та "Love Thy Neighbor", обидва вийшли в 1940 році, а також романтичну комедію "Skylark" з Клодетт Колбер і Реєм Міллендом. Однак справжнім шедевром стало музичне/комедійне кіно "Holiday Inn" 1942 року з Фредом Астеєм і Бінгом Кросбі, з музикою Ірвіна Берліна, яке показало Сандріча у найкращому світлі. Цей фільм почався напередодні вступу США у Другу світову війну, мав достатньо серйозних мотивів, щоб відобразити настрій того часу, і показав Кросбі та Астея як талановитих виконавців, які змагаються за одну жінку; також він представив пісню "White Christmas", виконану Кросбі, яка залишалась найпродаванішою популярною піснею в історії протягом п'ятдесяти двох років.

"So Proudly We Hail!" був екранізацією п'єси, де Сандріч виконував і продюсерську, і режисерську роль. Фільм був надзвичайно популярним та успішним і містив двох акторів — Едріан Бут і Джорджа Рівза, яких Сандріч планував зробити зірками після війни, але цього не сталося.

У 1945 році, під час підготовки до продовження "Holiday Inn" під назвою "Blue Skies", у якому планувався Бінг Кросбі і музика Ірвіна Берліна, та перебуваючи на посаді президента Гільдії режисерів, Сандріч раптово помер від серцевої недостатності. На той час він був одним із найбільш довірених та впливових режисерів Голлівуду, користувався повагою колег і керівництва студії. Його сини, Марк Сандріч-молодший та Джей Сандріч, стали успішними режисерами. Марк Сандріч був похований на цвинтарі Home of Peace.