Генрі Деніелл

Біографія: Чарльз Генрі Даніелл (5 березня 1894 – 31 жовтня 1963) був англійським актором, який мав довгу та престижну кар'єру на сцені, а також у кіно. Його, можливо, найкраще знають за ролі антагоністів у фільмах, таких як «Великий диктатор», «Філадельфійська історія» та «Морський яструб». Даніелл дуже рідко отримував ролі "хорошого хлопця", зокрема у фільмі «Пісня любові» (1947), де він зіграв Франца Ліста. Його прізвище іноді пишеться як "Даніел".

Дебют Даніелла в кіно відбувся у 1929 році у фільмі «Ревнощі». Він з'явився у ролі професора Моріарті у фільмі про Шерлока Холмса з Базілем Ретбоуном та Ніджелом Брюсом «Жінка в зеленому» (1945). Також він зіграв у таких фільмах, як «Великий диктатор» (1940) Чарлі Чапліна (граючи Гарбітча, щоб звучати як "сміття", пародія на Йозефа Геббельса), «Викрадач тіл» (1945, з Борисом Карлоффом і Белою Лугоші), а також у двох інших фільмах серії про Шерлока Холмса з Базілем Ретбоуном: «Голос терору» (1942) та «Шерлок Холмс у Вашингтоні» (1943) з Джорджем Закко, який також грав Моріарті.

Даніелл зіграв підступного барона де Вервіля поряд з Гретою Гарбо у фільмі «Каміла» (1936). Іншим раннім успіхом була його роль Сесіла у «Особистому житті Єлизавети та Ессекса» (1939). Також він зіграв зрадливого лорда Вольфінгема (не пов'язаного з Френсісом Волсінгемом) у фільмі «Морський яструб» (1940), борючись з Ерролом Флінном у, як часто вважають, одному з найефектніших боїв на мечах, коли-небудь знятих на плівку. Коли Майкл Кертіз запросив його у цей фільм, Генрі Даніелл спочатку відмовився, бо не вмів фехтувати. Кертіз реалізував кульмінаційний двобій за допомогою тіней та кадрів через плече, використовуючи дублера для фехтування з геніальним монтажем їхніх облич.

Наприкінці Другої світової війни він зіграв одну з найзапам'ятовуваніших ролей, жорстокого містера Броклгерста у фільмі «Джейн Ейр» (1944), де його партнеркою була Джоан Фонтейн у ролі Ейр. Того ж року він з'явився у фільмі «Підозрюваний» як сусід по будинку Чарльза Лаутона, який займався шантажем. У 1950-х і 1960-х він працював багато на телебаченні, також зіграв зловісного доктора Еміля Цюриха у фільмі Едварда Л. Кана «Чотири черепи Джонатана Дрейка» (1959) і в епізоді серіалу «Меверік» під назвою «Пеппі» разом з Джеймсом Гарнером того ж року. Абсолютний професіонал, він завжди був на знімальному майданчику, коли його потребували, і нетерплячий до затримок у зйомках. Дуже затребуваний за свою суху, саркастичну манеру виконання, Даніелл легко переходив від великих бюджетних фільмів, таких як (без зазначення у титрах) «Повстання на Баунті» (1962), до телебачення.

У 1957 році Даніелл зіграв короля Карла II Англійського в серіалі антології NBC «Шоу Джозефа Коттена» у епізоді «Суд над полковником Бладом», де Майкл Вайлдінг грав головну роль. Того ж року він зіграв юриста, який консультував головного адвоката Чарльза Лаутону у фільмі «Свідок обвинувачення» (1957).

Актор стверджував, що однією з його улюблених ролей була роль керівника Тоні Кертіса у видатному фільмі Блейка Едвардса «Містер Корі» (1957), коли кар'єра актора явно сповільнювалася, але Даніелл зберіг кілька найкращих і найзапам'ятовуваніших реплік у фільмі: «Джентльмен ніколи не хапається. Манери, містере Корі. Вважаю їх необхідністю в будь-якій ситуації.»