Мішлін Ланктот
Оригінальне ім'я: Micheline Lanctôt
Професія:
- writer
- actor
- director
Дата народження: 12.05.1947
Місце народження: Фрелайсберг, Квебек, Канада
Біографія: Мішлін Ланктот (народилася 12 травня 1947 року) — канадська акторка, кінорежисерка, сценаристка та музикантка.
Ланктот народилася у Фрелішбурзі, Квебек. Вона здобула вищу освіту з музики, образотворчого мистецтва та театру в Collège Jésus-Marie в Отремоні, а також в історії мистецтв в Університеті Монреаля та Школі образотворчих мистецтв Монреаля; пізніше вона вивчала анімаційне кіно у Канадському національному кіноархіві (NFB), а потім у студіях Джеральда Поттертона, Potterton Productions, де пропрацювала чотири роки.
Ланктот розпочала акторську кар'єру 1972 року, отримавши Канадську кінопремію за найкращу жіночу роль за головну роль у фільмі Жиля Карле "Справжня природа Бернадетти" (La vraie nature de Bernadette). Відтоді вона знімалася в різноманітних ролях у кіно і телебаченні, зокрема у фільмах Карле "Небесні тіла" (Les Corps Célestes), фільмі Теда Котчеффа "Учень Дадді Кравітц" (The Apprenticeship of Duddy Kravitz), знятому під нагороди, у фільмі Клода Шаброля "Рідні крові" (Blood Relatives), а також у телесеріалі Guy Fournier для Radio-Canada "Jamais deux sans toi".
Вона також працювала режисеркою театру, зокрема поставила "Олеанну" Девіда Мамета для Théâtre de Quat'Sous у Монреалі 1994 року, а 1999 року — "Bousille et les justes" Гратієна Желіна для Théâtre du Rideau Vert.
Кар'єру режисерки повнометражного ігрового кіно вона розпочала з фільму "Ремісник" (L'Homme à tout faire) (1980), який був номінований на найкращу режисуру та найкращий фільм на премії Genie 1981 року. Цей успіх продовжився фільмом "Sonatine" (1984), який започаткував кар'єру Паскаль Бус'єр і здобув премію Genie за найкращу режисуру на 6-й церемонії Genie Awards 1985 року, а також Срібного лева за найкращий дебютний фільм (1983-1987) на 41-му Венеціанському міжнародному кінофестивалі.
З 1982 року Ланктот працює неповний робочий день викладачкою у Школі кіно Мела Хоппенхайма при Університеті Конкордія.
Ланктот захищала роман Гаетана Сусі "Дівчинка, яка забагато любила сірники" (La petite fille qui aimait trop les allumettes) у 2004 році в рамках програми Le Combat des livres, що транслювалась на Première Chaîne.
У 2016 році вона була кураторами кінофестивалю Festival Vues dans la tête de... у Рів'єр-дю-Лу. Вона також є патронесою премії Prix collégial du cinéma québécois — щорічної програми, яка залучає студентів кінематографії з коледжів Квебеку до вручення нагороди за найкращий квебекський фільм року.
Ланктот народилася у Фрелішбурзі, Квебек. Вона здобула вищу освіту з музики, образотворчого мистецтва та театру в Collège Jésus-Marie в Отремоні, а також в історії мистецтв в Університеті Монреаля та Школі образотворчих мистецтв Монреаля; пізніше вона вивчала анімаційне кіно у Канадському національному кіноархіві (NFB), а потім у студіях Джеральда Поттертона, Potterton Productions, де пропрацювала чотири роки.
Ланктот розпочала акторську кар'єру 1972 року, отримавши Канадську кінопремію за найкращу жіночу роль за головну роль у фільмі Жиля Карле "Справжня природа Бернадетти" (La vraie nature de Bernadette). Відтоді вона знімалася в різноманітних ролях у кіно і телебаченні, зокрема у фільмах Карле "Небесні тіла" (Les Corps Célestes), фільмі Теда Котчеффа "Учень Дадді Кравітц" (The Apprenticeship of Duddy Kravitz), знятому під нагороди, у фільмі Клода Шаброля "Рідні крові" (Blood Relatives), а також у телесеріалі Guy Fournier для Radio-Canada "Jamais deux sans toi".
Вона також працювала режисеркою театру, зокрема поставила "Олеанну" Девіда Мамета для Théâtre de Quat'Sous у Монреалі 1994 року, а 1999 року — "Bousille et les justes" Гратієна Желіна для Théâtre du Rideau Vert.
Кар'єру режисерки повнометражного ігрового кіно вона розпочала з фільму "Ремісник" (L'Homme à tout faire) (1980), який був номінований на найкращу режисуру та найкращий фільм на премії Genie 1981 року. Цей успіх продовжився фільмом "Sonatine" (1984), який започаткував кар'єру Паскаль Бус'єр і здобув премію Genie за найкращу режисуру на 6-й церемонії Genie Awards 1985 року, а також Срібного лева за найкращий дебютний фільм (1983-1987) на 41-му Венеціанському міжнародному кінофестивалі.
З 1982 року Ланктот працює неповний робочий день викладачкою у Школі кіно Мела Хоппенхайма при Університеті Конкордія.
Ланктот захищала роман Гаетана Сусі "Дівчинка, яка забагато любила сірники" (La petite fille qui aimait trop les allumettes) у 2004 році в рамках програми Le Combat des livres, що транслювалась на Première Chaîne.
У 2016 році вона була кураторами кінофестивалю Festival Vues dans la tête de... у Рів'єр-дю-Лу. Вона також є патронесою премії Prix collégial du cinéma québécois — щорічної програми, яка залучає студентів кінематографії з коледжів Квебеку до вручення нагороди за найкращий квебекський фільм року.