Рутгер Гауер

Біографія: Рутгер Оелен Гауер (23 січня 1944 – 19 липня 2019) був нідерландським актором кіно. Він був добре відомий своїми ролями у фільмах «Плоть і кров», «Сліпа лють», «Блейд Раннер», «Попутник», «Нітлгокс», «Місто гріхів», «Леді Гок», «Кров героїв» та «Початок Бетмена».

Гауер народився у Брейкелені, Нідерланди, в сім’ї педагогів драматичного мистецтва Аренда та Тюнке, і виріс в Амстердамі. Оскільки батьки були дуже зайняті своєю кар’єрою, він та його три сестри (одна старша, дві молодші) переважно виховувалися нянями. У віці 15 років Гауер втік у море і провів рік, миючи палуби на вантажному кораблі. Повернувшись додому, він протягом трьох років працював електриком і теслею, відвідуючи вечірні акторські курси. Потім він приєднався до експериментального театрального гуртка, в якому залишався п’ять років, перш ніж отримав головну роль у дуже успішному телесеріалі 1969 року «Флоріс», нідерландській середньовічній драмі в дусі Івана Грозного. Ця роль зробила його відомим у рідній країні.

Кар’єра Гауера змінилася, коли режисер Пол Верховен запросив його на головну роль у фільмі «Турецька насолода» (1973) (за книгою Яна Волкерса з такою ж назвою). Фільм мав успіх у прокаті за кордоном і вдома, і через два роки актора запросили дебютувати в англомовному кіно в британському фільмі «Змовники Вілбі» (1975). Події фільму відбуваються в Південній Африці, а головні ролі зіграли Майкл Кей і Сідні Поатьє; це був екшн-мелодрама з акцентом на апартеїд. Проте роль Гауера була другорядною і майже непоміченою в Голлівуді, тому він повернувся на деякий час до нідерландського кіно. Американський дебют Гауера відбувся у фільмі «Нітлгокс» (1981) із Сильвестром Сталлоне, де він зіграв психопатичного і холоднокровного терориста на ім’я «Вольфґар» (на честь персонажа зі староанглійського епосу «Беовульф»). Наступного року він знявся в, ймовірно, найвідомішій та високо оціненій ролі — ексцентричного, жорстокого, але співчутливого репліканта Роя Бетті у науково-фантастичному трилері Рідлі Скотта 1982 року «Блейд Раннер».

Гауер був відданим екологом. Він боровся за звільнення співзасновника Greenpeace Пола Вотсона, який був засуджений у 1994 році за потоплення норвезького китобійного судна. Гауер також заснував фонд підвищення обізнаності про СНІД під назвою Фонд «Зірка рифа Рутгера Гауера». У 1985 році він одружився втретє зі своєю другою дружиною Інека (вони були разом з 1968 року); у нього є одна дитина, актриса Айша Гауер, народжена 1966 року, яка зробила його дідом у 1988 році. У квітні 2007 року він опублікував свою автобіографію під назвою «Усі ті миті: Історії героїв, лиходіїв, реплікантів і блейд-раннерів» (співавтор Патрік Куінлан), де обговорював багато своїх кінороль. Прибуток від книги йде до Фонду «Зірка рифа» Рутгера Гауера.