Джеймс Вейл
Оригінальне ім'я: James Whale
Професія:
- writer
- director
Дата народження: 22.07.1889
Місце народження: Дадлі, Вустершир, Англія, Великобританія
Біографія: Джеймс Вейл (22 липня 1889 – 29 травня 1957) був англійським кінорежисером, театральним режисером та актором. Він найбільше відомий своєю роботою у жанрі фільмів жахів, зокрема як режисер таких класичних фільмів, як "Франкенштейн" (1931), "Старий темний будинок" (1932), "Невидимий чоловік" (1933) та "Наречена Франкенштейна" (1935). Вейл також зрежисував понад десять фільмів у інших жанрах, зокрема вважається, що він створив визначну екранізацію мюзиклу "Show Boat" (1936). Він усе більше розчаровувався у своїй асоціації з жахами, але багато його фільмів поза жанром жахів залишилися поза увагою.
Народившись у великій родині в Дадлі, Англія, Вейл рано відкрив у собі художній талант і вивчав мистецтво. З початком Першої світової війни він записався до британської армії і став офіцером. Його захопили в полон німці, і під час перебування у військовополоніць на Вейл усвідомив свій інтерес до драми. Після звільнення наприкінці війни він став актором, сценографом та режисером. Успіх п'єси 1928 року "Journey's End", яку він поставив, призвів до переїзду до США, спочатку для постановки спектаклю на Бродвеї, а потім у Голлівуді для режисури кінофільмів. Вейл прожив у Голлівуді решту життя, більшість часу зі своїм давнім партнером, продюсером Девідом Льюїсом. Включно з "Journey's End" (1930), він зрежисував близько дюжини фільмів для Universal Studios між 1930 і 1936 роками (безплатно працював і над воєнним епосом "Hell's Angels" для United Artists), розвиваючи стиль, що вирізнявся впливом німецького експресіонізму та мобільністю камери.
На вершині своєї популярності режисер Вейл зняв у 1937 році "The Road Back", продовження фільму "Все спокійно на Західному фронті". Однак втручання студії, можливо, під тиском політичних обставин з боку нацистської Німеччини, призвело до змін у фільмі, які відрізнялися від бачення Вейла, і "The Road Back" зазнав критичної та комерційної невдачі. За ним пішла низка комерційних провалів, і хоча Вейл зняв останній короткометражний фільм у 1950 році, до 1941 року його кар'єра кінорежисера завершилася. Після цього він продовжив працювати в театрі, а також повернувся до своєї любові до живопису та подорожей. Завдяки своїм інвестиціям він став заможним і жив у комфорті на пенсії, поки в 1956 році не зазнав інсультів, які позбавили його сил і спричинили біль. Вейл наклав на себе руки 29 травня 1957 року, потонувши у власному басейні у дворі.
Вейл відкрито був геєм протягом усієї своєї кар'єри, що було дуже незвичним явищем у 1920-30-х роках. Зі зростанням усвідомлення його сексуальної орієнтації деякі його фільми, особливо "Наречена Франкенштейна", почали тлумачити як такі, що мають гей-підтекст. Також стверджували, що відмова Вейла приховувати свою орієнтацію призвела до завершення його кар'єри. Проте колеги Вейла відкидають думку, що його сексуальність впливала на його творчість або що вона коштувала йому кар'єри.
Народившись у великій родині в Дадлі, Англія, Вейл рано відкрив у собі художній талант і вивчав мистецтво. З початком Першої світової війни він записався до британської армії і став офіцером. Його захопили в полон німці, і під час перебування у військовополоніць на Вейл усвідомив свій інтерес до драми. Після звільнення наприкінці війни він став актором, сценографом та режисером. Успіх п'єси 1928 року "Journey's End", яку він поставив, призвів до переїзду до США, спочатку для постановки спектаклю на Бродвеї, а потім у Голлівуді для режисури кінофільмів. Вейл прожив у Голлівуді решту життя, більшість часу зі своїм давнім партнером, продюсером Девідом Льюїсом. Включно з "Journey's End" (1930), він зрежисував близько дюжини фільмів для Universal Studios між 1930 і 1936 роками (безплатно працював і над воєнним епосом "Hell's Angels" для United Artists), розвиваючи стиль, що вирізнявся впливом німецького експресіонізму та мобільністю камери.
На вершині своєї популярності режисер Вейл зняв у 1937 році "The Road Back", продовження фільму "Все спокійно на Західному фронті". Однак втручання студії, можливо, під тиском політичних обставин з боку нацистської Німеччини, призвело до змін у фільмі, які відрізнялися від бачення Вейла, і "The Road Back" зазнав критичної та комерційної невдачі. За ним пішла низка комерційних провалів, і хоча Вейл зняв останній короткометражний фільм у 1950 році, до 1941 року його кар'єра кінорежисера завершилася. Після цього він продовжив працювати в театрі, а також повернувся до своєї любові до живопису та подорожей. Завдяки своїм інвестиціям він став заможним і жив у комфорті на пенсії, поки в 1956 році не зазнав інсультів, які позбавили його сил і спричинили біль. Вейл наклав на себе руки 29 травня 1957 року, потонувши у власному басейні у дворі.
Вейл відкрито був геєм протягом усієї своєї кар'єри, що було дуже незвичним явищем у 1920-30-х роках. Зі зростанням усвідомлення його сексуальної орієнтації деякі його фільми, особливо "Наречена Франкенштейна", почали тлумачити як такі, що мають гей-підтекст. Також стверджували, що відмова Вейла приховувати свою орієнтацію призвела до завершення його кар'єри. Проте колеги Вейла відкидають думку, що його сексуальність впливала на його творчість або що вона коштувала йому кар'єри.