Джон Міліус
Оригінальне ім'я: John Milius
Професія:
- writer
- director
- producer
Дата народження: 11.04.1944
Місце народження: Сент-Луїс, Міссурі, США
Біографія: Джон Фредерік Міліус — американський кінорежисер. Він був одним із сценаристів перших двох фільмів серії «Брудний Гаррі», отримав номінацію на премію Оскар як сценарист фільму «Апокаліпсис сьогодні», а також написав сценарії й зняв фільми «Вітер і лев», «Конан-варвар» та «Червоний світанок».
Він написав кілька знакових кінорядків, таких як «Чарлі не катається на серфі» та «Я люблю запах напалму вранці» з фільму «Апокаліпсис сьогодні», а також знамениті однолінійки з фільмів про Брудного Гаррі, що їх вимовляв Клінт Іствуд, включно з «Вперед, зроби мені день» та «Став собі одне питання: 'Чи пощастить мені?' Ну, пощастить, ганчірко?». Також Міліус написав монолог USS Indianapolis у фільмі «Щелепи», який виконував Роберт Шоу. Після роботи над телефільмом «Грубі вершники» (1997) Міліус став ключовою фігурою в лобіюванні Конгресу США щодо посмертного присудження президентові Теодору Рузвельту Медалі Пошани за видатну мужність під час бою на Сан-Хуанській горі. Міліус зняв два фільми, в яких фігурував Рузвельт: «Вітер і лев» (теодора Рузвельта грав Браян Кіт) та телевізійний фільм «Грубі вершники» (роль виконав Том Беренджер).
Персонаж Джон Мілнер із фільму Джорджа Лукаса 1973 року «Американська графіті» був натхненний Міліусом, який був хорошим другом Лукаса, коли вони навчалися в кіношколі USC. Так само персонаж Волтер Собчак у фільмі 1998 року «Великий Лебовські», створеному його друзями братами Коенами, частково базувався на Міліусі. Новела «Сліпий Йозеф Пронек і Мертві душі» Олександра Хемона містить епізод з Міліусом, який описаний як «сів за письмовий стіл, смокче сигару завдовжки з тростину».
У 2013 році вийшов документальний фільм про його життя під назвою «Міліус».
Автор Нат Сегалофф назвав Міліуса:
"Найкращим сценаристом так званої мафії USC, тісно пов’язаної групи, яка воскресила — деякі кажуть, уніфікувала — американське кіно 1970-х років... Виріс на фільмах Форда, Хоксa, Ліна та Куросави, сформований режисерами такого різного штибу, як Фелліні та Делмер Девз, Міліус віддає перевагу історичним книгам над коміксами, характеру над спецефектами, героям з корінням у реальності, часі, місці і традиціях. Історії Міліуса відображають його глибоко внутрішню етику, яка включає цінності традиції, пригоди, духовності, честі та інтенсивної відданості друзям... Хоча він приватно занепокоєний своєю публічною репутацією стрільця, який провокує лібералів, він часом ретельно підтримує цей образ і навіть сам бере пензлик у руки. Він грає голлівудську гру професіонала, але дотримується власних правил; він романтичний режисер, який уникає любовних сцен; у його фільмах є насильство, але жодна смерть не відбувається без сенсу."
Сам Міліус одного разу сказав:
"Ніколи не поступайся досконалістю. Писати для когось іншого — найбільша помилка будь-якого письменника. Ти повинен бути своїм найбільшим конкурентом, своїм найсуворішим критиком, своїм найбільшим шанувальником, бо ти не знаєш, що думають інші. Яка пиха — думати, що ти знаєш ринок, що знаєш, що популярне сьогодні [...] Пиши те, що хочеш бачити. Бо якщо ні, у тебе не буде справжньої пристрасті, і це не буде зроблено з справжнім мистецтвом."
Він написав кілька знакових кінорядків, таких як «Чарлі не катається на серфі» та «Я люблю запах напалму вранці» з фільму «Апокаліпсис сьогодні», а також знамениті однолінійки з фільмів про Брудного Гаррі, що їх вимовляв Клінт Іствуд, включно з «Вперед, зроби мені день» та «Став собі одне питання: 'Чи пощастить мені?' Ну, пощастить, ганчірко?». Також Міліус написав монолог USS Indianapolis у фільмі «Щелепи», який виконував Роберт Шоу. Після роботи над телефільмом «Грубі вершники» (1997) Міліус став ключовою фігурою в лобіюванні Конгресу США щодо посмертного присудження президентові Теодору Рузвельту Медалі Пошани за видатну мужність під час бою на Сан-Хуанській горі. Міліус зняв два фільми, в яких фігурував Рузвельт: «Вітер і лев» (теодора Рузвельта грав Браян Кіт) та телевізійний фільм «Грубі вершники» (роль виконав Том Беренджер).
Персонаж Джон Мілнер із фільму Джорджа Лукаса 1973 року «Американська графіті» був натхненний Міліусом, який був хорошим другом Лукаса, коли вони навчалися в кіношколі USC. Так само персонаж Волтер Собчак у фільмі 1998 року «Великий Лебовські», створеному його друзями братами Коенами, частково базувався на Міліусі. Новела «Сліпий Йозеф Пронек і Мертві душі» Олександра Хемона містить епізод з Міліусом, який описаний як «сів за письмовий стіл, смокче сигару завдовжки з тростину».
У 2013 році вийшов документальний фільм про його життя під назвою «Міліус».
Автор Нат Сегалофф назвав Міліуса:
"Найкращим сценаристом так званої мафії USC, тісно пов’язаної групи, яка воскресила — деякі кажуть, уніфікувала — американське кіно 1970-х років... Виріс на фільмах Форда, Хоксa, Ліна та Куросави, сформований режисерами такого різного штибу, як Фелліні та Делмер Девз, Міліус віддає перевагу історичним книгам над коміксами, характеру над спецефектами, героям з корінням у реальності, часі, місці і традиціях. Історії Міліуса відображають його глибоко внутрішню етику, яка включає цінності традиції, пригоди, духовності, честі та інтенсивної відданості друзям... Хоча він приватно занепокоєний своєю публічною репутацією стрільця, який провокує лібералів, він часом ретельно підтримує цей образ і навіть сам бере пензлик у руки. Він грає голлівудську гру професіонала, але дотримується власних правил; він романтичний режисер, який уникає любовних сцен; у його фільмах є насильство, але жодна смерть не відбувається без сенсу."
Сам Міліус одного разу сказав:
"Ніколи не поступайся досконалістю. Писати для когось іншого — найбільша помилка будь-якого письменника. Ти повинен бути своїм найбільшим конкурентом, своїм найсуворішим критиком, своїм найбільшим шанувальником, бо ти не знаєш, що думають інші. Яка пиха — думати, що ти знаєш ринок, що знаєш, що популярне сьогодні [...] Пиши те, що хочеш бачити. Бо якщо ні, у тебе не буде справжньої пристрасті, і це не буде зроблено з справжнім мистецтвом."