Вітторіо Капріолі
Оригінальне ім'я: Vittorio Caprioli
Професія:
- writer
- actor
- director
Дата народження: 15.08.1921
Місце народження: Неаполь, Кампанія, Італія
Біографія: Вітторіо Капріолі (15 серпня 1921 – 2 жовтня 1989) був італійським кіноактором, режисером і сценаристом. Знявся у 109 фільмах з 1946 по 1990 рік, переважно у французьких продукціях. Народився і помер у Неаполі, Італія.
Капріолі народився в Неаполі. Закінчивши Національну академію драматичного мистецтва Сільвіо Д'Аміко в Римі, він дебютував на сцені в 1942 році у трупі Карлі-Ракка. З 1945 року почав співпрацю з італійським громадським мовником RAI, часто разом з Лучано Сальце, створюючи журнальні та вар’єте програми. У 1948 році він приєднався до театру Пікколо в Мілані, де під режисурою Джорджо Стрейлера взяв участь у постановці "Бурі" Вільяма Шекспіра. На початку 1950-х його запросили разом з Альберто Бонуччі та Джанні Каджафою у неаполітанську музичну театральну виставу "Кароселло" режисера Етторе Джанніні.
Багатогранний виконавець, у 1950 році він разом з Бонуччі та Франкою Валері заснував театр "Teatro dei Gobbi", який пропонував тонко сатиричний тип шоу. У 1960 році він одружився з Валері, разом з якою ставив вистави. Вони розлучилися у 1974 році.
Він з’являвся в кіно як актор другого плану і дебютував як режисер у 1961 році фільмом "Леви на сонці", який пізніше був включений до списку 100 італійських фільмів, які варто зберегти.
Потім він зняв "Париж, моя любов", а також сегмент у фільмі "Розбиті серця", який був показаний як частина ретроспективи італійської комедії на 67-му Венеційському міжнародному кінофестивалі. Фільм "Велич та убогість мадам Рояль" (1970) загалом вважався його найкращою роботою.
Він продовжував працювати на сцені між зйомками і час від часу з’являвся на телебаченні, де розпочав кар’єру у 1959 році, але ніколи не любив малий екран ("Я страждаю найбільше через відсутність публіки, яку вважаю невід’ємною та незамінною частиною вистави, в якій беру участь"). У 60-х він грав у "Залицяннях у селі" режисера Антонелло Фалькуї, а 1972 року погодився взяти участь у телевізійному вар’єте, яке він писав і грав — "Вечір з Вітторіо Капріолі".
У останні роки він повернувся до театру, виконуючи, зокрема, Дон Марціо у "Кав’ярні" Карло Ґольдоні, ролі у "Сонячних хлопцях" Ніла Саймона разом з Маріо Каротенуто, і Капокоміко у "Шести персонажах у пошуках автора" Луїджі Піранделло. Під час репетицій постановки "Неаполь мільйонер" він раптово помер у віці 68 років у номері одного з відомих готелів на набережній Неаполя від серцевого нападу.
Капріолі народився в Неаполі. Закінчивши Національну академію драматичного мистецтва Сільвіо Д'Аміко в Римі, він дебютував на сцені в 1942 році у трупі Карлі-Ракка. З 1945 року почав співпрацю з італійським громадським мовником RAI, часто разом з Лучано Сальце, створюючи журнальні та вар’єте програми. У 1948 році він приєднався до театру Пікколо в Мілані, де під режисурою Джорджо Стрейлера взяв участь у постановці "Бурі" Вільяма Шекспіра. На початку 1950-х його запросили разом з Альберто Бонуччі та Джанні Каджафою у неаполітанську музичну театральну виставу "Кароселло" режисера Етторе Джанніні.
Багатогранний виконавець, у 1950 році він разом з Бонуччі та Франкою Валері заснував театр "Teatro dei Gobbi", який пропонував тонко сатиричний тип шоу. У 1960 році він одружився з Валері, разом з якою ставив вистави. Вони розлучилися у 1974 році.
Він з’являвся в кіно як актор другого плану і дебютував як режисер у 1961 році фільмом "Леви на сонці", який пізніше був включений до списку 100 італійських фільмів, які варто зберегти.
Потім він зняв "Париж, моя любов", а також сегмент у фільмі "Розбиті серця", який був показаний як частина ретроспективи італійської комедії на 67-му Венеційському міжнародному кінофестивалі. Фільм "Велич та убогість мадам Рояль" (1970) загалом вважався його найкращою роботою.
Він продовжував працювати на сцені між зйомками і час від часу з’являвся на телебаченні, де розпочав кар’єру у 1959 році, але ніколи не любив малий екран ("Я страждаю найбільше через відсутність публіки, яку вважаю невід’ємною та незамінною частиною вистави, в якій беру участь"). У 60-х він грав у "Залицяннях у селі" режисера Антонелло Фалькуї, а 1972 року погодився взяти участь у телевізійному вар’єте, яке він писав і грав — "Вечір з Вітторіо Капріолі".
У останні роки він повернувся до театру, виконуючи, зокрема, Дон Марціо у "Кав’ярні" Карло Ґольдоні, ролі у "Сонячних хлопцях" Ніла Саймона разом з Маріо Каротенуто, і Капокоміко у "Шести персонажах у пошуках автора" Луїджі Піранделло. Під час репетицій постановки "Неаполь мільйонер" він раптово помер у віці 68 років у номері одного з відомих готелів на набережній Неаполя від серцевого нападу.