Девід Лінч

Біографія: Девід Кіт Лінч (20 січня 1946 – 16 січня 2025) був американським режисером, візуальним художником, музикантом і актором. Лінч отримав визнання критиків за свої фільми, які часто вирізняються сюрреалістичними, сновидчими якостями. За свою 58-річну кар'єру він був удостоєний численних нагород, зокрема Золотого Лева за життєві досягнення в 2006 році та почесної премії Академії у 2019 році. У 2007 році панель критиків, зібрана The Guardian, заявила, що «після всіх обговорень ніхто не міг заперечити висновок, що Девід Лінч є найважливішим режисером сучасної епохи».

Лінч вивчав живопис перед тим, як почав створювати короткометражні фільми наприкінці 1960-х років. Його першим повнометражним фільмом став незалежний сюрреалістичний фільм "Голова-стирачка" (1977), який здобув популярність як фільм пізньої ночі. Він був номінований на премію Оскар за найкращу режисуру за біографічну драму "Слонова людина" (1980) та за детективні фільми "Блакитний оксамит" (1986) і "Малголланд Драйв" (2001). Його романтична кримінальна драма "Дике серце" (1990) отримала Золоту пальмову гілку на Каннському кінофестивалі. Він також зрежисував космічну оперу "Дюна" (1984), сюрреалістичний нео-нуар "Втрачена магістраль" (1997), біографічну драму "Чиста історія" (1999) та експериментальний фільм "Інленд Емпайр" (2006).

Лінч і Марк Фрост створили серіал ABC "Твін Пікс" (1990–91), за який Лінч був номінований на дві премії Еммі за видатну режисуру драматичного серіалу та видатне письмо драматичного серіалу. Лінч був співавтором і режисером кіноприквела "Твін Пікс: Вогняна прогулянка зі мною" (1992) та обмеженого відродження серіалу (2017). Він також працював актором, виконуючи ролі агента ФБР Гордона Коул у "Твін Пікс" і режисера Джона Форда у фільмі Стівена Спілберга "Фейблмени" (2022), а також гостював у телесеріалах, таких як "Шоу Клівленда" (2010–13), "Луї" (2012) та "Робот-Чікен" (2020, 2022).

Інші мистецькі починання Лінча включали його роботу музикантом, зокрема студійні альбоми "BlueBOB" (2001), "Crazy Clown Time" (2011) та "The Big Dream" (2013), а також живопис і фотографію. Він є автором книг "Images" (1994), "Catching the Big Fish" (2006) та "Room to Dream" (2018). Він зрежисував кілька музичних відео для артистів, таких як Кріс Ісак, X Japan, Мобі, Інтерпол, Nine Inch Nails та Донован, а також рекламу для Calvin Klein, Dior, L'Oreal, Yves Saint Laurent, Gucci та Департаменту санітарії Нью-Йорка. Практикуючий трансцендентальну медитацію (ТМ), він заснував Фонд Девіда Лінча, який займається фінансуванням навчання ТМ у школах і з тих пір розширив свою діяльність на інші уразливі групи населення, включаючи бездомних, ветеранів і біженців.