Мауро Болоньїні
Оригінальне ім'я: Mauro Bolognini
Професія:
- writer
- director
Дата народження: 28.06.1922
Місце народження: Пістоя, Тоскана, Італія
Біографія: Мауро Болоньїні (28 червня 1922 – 14 травня 2001) був італійським кінорежисером та театральним режисером.
Болоньїні почав знімати власні художні фільми в середині 1950-х і здобув свій перший міжнародний успіх із фільмом «Дике кохання» (Gli innamorati). Його іншими помітними стрічками 1950-х та початку 1960-х є «Молоді чоловіки» (Giovani mariti), «Велика ніч» (La notte brava), «Із римського балкону» (La giornata balorda) та «Красень Антоніо» (Il bell'Antonio) з Марчелло Мастроянні та Клаудією Кардинале у головних ролях, всі написані П'єр Паоло Пазоліні.
Професійно розлучившись із Пазоліні 1961 року, Болоньїні зняв дві романтичні стрічки за участю Клаудії Кардинале — «Коханці» (La viaccia) та «Легковажність» (Senilità), а також фільми про дорослішання «Агостіно» і «Корупція» (La corruzione), після чого присвятився роботі над серією міжнародних антологічних фільмів, зокрема «Ляльки» (Le bambole), «Три обличчя жінки» (I tre volti), «Королеви» (Le fate) та «Відьми» (Le streghe).
Болоньїні повернувся до повнометражних фільмів 1966 року зі стрічкою «Мадемуазель де Мопен» (Mademoiselle de Maupin) за участю Кетрін Спак та Роберта Озена. Його фільми 1970-х років включають історичні драми «Метелло» та «Бубу», обидва за участю Масімо Раньєрі, «Справи родини Муррі» (Fatti di gente perbene) з Джанкарло Джанніні та Катрін Деньов, а також «Спадщина» (L'eredità Ferramonti) з Ентоні Квіном і Домінік Санда.
У 1981 році Болоньїні зняв «Даму з камеліями» (La storia vera della signora delle camelie), натхненну романом і п'єсою Олександра Дюма-сина. Протягом десятиліття він продовжував режисувати художні фільми, а також телевізійні мінісеріали «Картузький монастир» та «Часи байдужості». Його останнім художнім фільмом стала еротична драма із м'яким контентом «Чоловік і коханці» (La villa del venerdì) з Джуліаном Сендсом і Джоанною Пакулою, випущена 1991 року.
Болоньїні почав знімати власні художні фільми в середині 1950-х і здобув свій перший міжнародний успіх із фільмом «Дике кохання» (Gli innamorati). Його іншими помітними стрічками 1950-х та початку 1960-х є «Молоді чоловіки» (Giovani mariti), «Велика ніч» (La notte brava), «Із римського балкону» (La giornata balorda) та «Красень Антоніо» (Il bell'Antonio) з Марчелло Мастроянні та Клаудією Кардинале у головних ролях, всі написані П'єр Паоло Пазоліні.
Професійно розлучившись із Пазоліні 1961 року, Болоньїні зняв дві романтичні стрічки за участю Клаудії Кардинале — «Коханці» (La viaccia) та «Легковажність» (Senilità), а також фільми про дорослішання «Агостіно» і «Корупція» (La corruzione), після чого присвятився роботі над серією міжнародних антологічних фільмів, зокрема «Ляльки» (Le bambole), «Три обличчя жінки» (I tre volti), «Королеви» (Le fate) та «Відьми» (Le streghe).
Болоньїні повернувся до повнометражних фільмів 1966 року зі стрічкою «Мадемуазель де Мопен» (Mademoiselle de Maupin) за участю Кетрін Спак та Роберта Озена. Його фільми 1970-х років включають історичні драми «Метелло» та «Бубу», обидва за участю Масімо Раньєрі, «Справи родини Муррі» (Fatti di gente perbene) з Джанкарло Джанніні та Катрін Деньов, а також «Спадщина» (L'eredità Ferramonti) з Ентоні Квіном і Домінік Санда.
У 1981 році Болоньїні зняв «Даму з камеліями» (La storia vera della signora delle camelie), натхненну романом і п'єсою Олександра Дюма-сина. Протягом десятиліття він продовжував режисувати художні фільми, а також телевізійні мінісеріали «Картузький монастир» та «Часи байдужості». Його останнім художнім фільмом стала еротична драма із м'яким контентом «Чоловік і коханці» (La villa del venerdì) з Джуліаном Сендсом і Джоанною Пакулою, випущена 1991 року.