Клод Рейнс
Оригінальне ім'я: Claude Rains
Професія:
- actor
- singer
- musician
Дата народження: 10.11.1889
Місце народження: Клепем, Лондон, Англія, Великобританія
Біографія: Клод Рейнс (10 листопада 1889 – 30 травня 1967) був англійським театральним і кіноактором, кар'єра якого тривала 47 років; згодом він став громадянином США. Він був відомий багатьма ролями в голлівудських фільмах, серед яких головна роль у «Невидимій людині» (1933), корумпований сенатор у фільмі «Містер Сміт їде до Вашингтона» (1939) і капітан Рено у «Касабланці» (1942).
Рейнс народився як Вільям Клод Рейнс у Кембервеллі, Лондон, 10 листопада 1889 року. За словами його доньки, він виріс із "дуже серйозним кокні акцентом і дефектом мови". Його батько, Фредерік Рейнс, був британським театральним актором, а молодий Рейнс дебютував на сцені у 11 років у виставі "Неллі зі Старого Друрі".
Його акторські таланти були помічені сіром Гербертом Бірбохемом Трі, засновником Королівської академії драматичного мистецтва. Трі оплатив уроки ораторської майстерності, які потрібні були Рейнсу, щоб досягти успіху як актор. Згодом Рейнс сам викладав у цій установі, серед його учнів були Джон Гілгуд і Лоренс Олівер.
Рейнс служив у Першій світовій війні в Лондонському шотландському полку разом з іншими акторами Бейзілом Ретбоуном, Рональдом Колманом та Гербертом Маршаллом. Під час війни він зазнав газової атаки, через яку майже осліп на одне око на все життя. Проте війна сприяла його соціальному зростанню, і до її кінця він піднявся з рядового до капітана.
Рейнс розпочав свою кар'єру в лондонському театрі, здобувши успіх у головній ролі п'єси Джона Дрінквотера "Улісс С. Грант", продовженні великого хіта драматурга "Авраам Лінкольн". У кінці 1920-х він виступав на Бродвеї, виконуючи провідні ролі у таких п'єсах, як "Яблучний візок" Шоу та драматизаціях "Постійна німфа" та роману Перл С. Бак "Добра земля", де грав китайського фермера.
Рейнс досить пізно почав акторську кар'єру в кіно, і його перша проба на камеру була невдалою, але його характерний голос приніс йому головну роль у фільмі Джеймса Вейла "Невидима людина" (1933), коли хтось випадково почув його пробу, що відтворювалася у сусідній кімнаті. Пізніше Рейнс визнавав, що режисер Майкл Кертіз навчив його більш стриманому стилю акторської гри у кіно, або, як він формулював, "чому не треба робити перед камерою".
Рейнс народився як Вільям Клод Рейнс у Кембервеллі, Лондон, 10 листопада 1889 року. За словами його доньки, він виріс із "дуже серйозним кокні акцентом і дефектом мови". Його батько, Фредерік Рейнс, був британським театральним актором, а молодий Рейнс дебютував на сцені у 11 років у виставі "Неллі зі Старого Друрі".
Його акторські таланти були помічені сіром Гербертом Бірбохемом Трі, засновником Королівської академії драматичного мистецтва. Трі оплатив уроки ораторської майстерності, які потрібні були Рейнсу, щоб досягти успіху як актор. Згодом Рейнс сам викладав у цій установі, серед його учнів були Джон Гілгуд і Лоренс Олівер.
Рейнс служив у Першій світовій війні в Лондонському шотландському полку разом з іншими акторами Бейзілом Ретбоуном, Рональдом Колманом та Гербертом Маршаллом. Під час війни він зазнав газової атаки, через яку майже осліп на одне око на все життя. Проте війна сприяла його соціальному зростанню, і до її кінця він піднявся з рядового до капітана.
Рейнс розпочав свою кар'єру в лондонському театрі, здобувши успіх у головній ролі п'єси Джона Дрінквотера "Улісс С. Грант", продовженні великого хіта драматурга "Авраам Лінкольн". У кінці 1920-х він виступав на Бродвеї, виконуючи провідні ролі у таких п'єсах, як "Яблучний візок" Шоу та драматизаціях "Постійна німфа" та роману Перл С. Бак "Добра земля", де грав китайського фермера.
Рейнс досить пізно почав акторську кар'єру в кіно, і його перша проба на камеру була невдалою, але його характерний голос приніс йому головну роль у фільмі Джеймса Вейла "Невидима людина" (1933), коли хтось випадково почув його пробу, що відтворювалася у сусідній кімнаті. Пізніше Рейнс визнавав, що режисер Майкл Кертіз навчив його більш стриманому стилю акторської гри у кіно, або, як він формулював, "чому не треба робити перед камерою".